Розділ III ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

14. Якщо врегулювати спір між сторонами не вдалося, суд у попередньому судовому засіданні за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, повинен чітко визначити предмет доказування (обставини, щодо яких існує спір і які належить встановити під час судового розгляду) та коло необхідних доказів.

При потребі суд уточнює у позивача позовні вимоги, а у відповідача - його заперечення проти адміністративного позову, також з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, встановлює строк для подання доказів. Суд у попередньому судовому засіданні може вчинити будь-які інші процесуальні дії щодо підготовки справи до судового розгляду, метою яких є забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи протягом розумного строку.

Водночас потрібно пам'ятати, що попереднє судове засідання не призначене для дослідження доказів та встановлення обставин у справі. На цьому етапі сторони повинні бути обізнані з доказовою базою одна одної, що забезпечить змагальність під час судового розгляду.

15. Після того, як сторони з'ясують доказову базу одна одної і тверезо зважать свої шанси, на наш погляд, їм ще раз доцільно надати можливість самостійно врегулювати спір, не доводячи його до судового розгляду.

Перехід до судового розгляду

16. З метою процесуальної економії та для зручності сторін судовий розгляд може бути розпочато одразу після попереднього судового засідання у той самий день. Частина третя статті 121 КАСУ визначає необхідні умови для цього:

1) присутність на попередньому судовому засіданні усіх осіб, які беруть участь у справі;

2) попереднє з'ясування усіх необхідних для розгляду справи питань;

3) письмова згода на це усіх осіб, які беруть участь у справі.

При цьому обов'язковою умовою переходу до стадії судового розгляду справи є постановлення ухвали про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду. Як правило, найзручніше, якщо суд розпочне судовий розгляд невідкладно або з невеликою перервою після попереднього судового засідання. Судовий розгляд справи в такому випадку суд проводить з дотриманням вимог статей 23 і 24 КАСУ щодо одноособового чи колегіального складу суду.

Відмінність від цивільного судочинства

17. На відміну від цивільного судочинства, попереднє судове засідання може бути проведено не в кожній адміністративній справі, а лише у випадках, коли суддя вважає це доцільним. Найчастіше необхідність у попередньому судовому засіданні існує, якщо предмет і характер спору свідчить про те, що його може бути вичерпано вже на цій стадії. Попереднє судове засідання також потрібне, якщо у справі необхідно встановити чимало обставин, про які можуть свідчити найрізноманітніші докази.

Стаття 112. Відмова від адміністративного позову та визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження

1. Позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи.

2. Про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

3. У разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

4. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття регулює процедуру відмови позивача від адміністративного позову та визнання відповідачем адміністративного позову у підготовчому провадженні, а також визначає поведінку суду у разі вчинення сторонами цих дій. Водночас зазначені дії можливо вчинити не лише під час підготовчого провадження, а й у будь-який час до закінчення розгляду справи.

2. Відмова від адміністративного позову та його визнання у підготовчому провадженні є способом врегулювання спору, не доводячи його до судового розгляду, зокрема, коли позивач переконується у судовій безперспективності своїх вимог, а відповідач - своїх заперечень проти позову. Можливість сторін припинити спір через відмову або визнання адміністративного позову випливає з принципу диспозитивності.