Розділ II ОРГАНІЗАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА

від 07.07.2010 р. N 2453-VI)

1. Глава містить правила одразу двох інститутів адміністративного судочинства - про склад суду (скільки суддів мають розглядати справу) та про відводи суду та деяких інших учасників процесу (хто не може брати участь у процесі з огляду на дійсну чи можливу упередженість).

2. Правила про визначення складу суду є надзвичайно важливими для забезпечення права особи на незалежний, неупереджений та компетентний суд (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стаття 6 КАСУ).

3. Законодавець передбачив можливість як одноособового, так і колегіального розгляду адміністративних справ. Розгляд професійним суддею одноособово є оптимальним для більшості адміністративних справ, якщо вони не є складними та розглядаються у першій інстанції, оскільки кваліфікації одного судді цілком достатньо для правильного їх вирішення. Однак там, де справа складна чи є загроза впливів на суд, глава передбачає розгляд справи колегією професійних суддів. У судах вищих інстанцій справи розглядають лише у колегіальному складі, при цьому загалом дотримано правила - чим вища інстанція, тим більше суддів у складі колегії.

4. КАСУ не передбачає розгляду адміністративних справ за участю народних засідателів чи судом присяжних. Хоча під час підготовки проекту Кодексу були пропозиції щодо залучення народних засідателів в адміністративних справах задля досягнення більшої об'єктивності та збалансування інтересів. Однак зважаючи на попередній досвід залучення народних засідателів до розгляду судових справ (пасивність народних засідателів, що зводила їхню роль до формальної участі; складність забезпечити їхню участь; зайві витрати з державного бюджету), ці пропозиції не знайшли підтримки.

5. Правила відводу судді та тих учасників адміністративного процесу, які не повинні мати власного інтересу у результатах розгляду справи, також покликані сприяти неупередженому розгляду справи. Ці правила - нормативне втілення давнього принципу, що ніхто не може бути суддею у своїй справі (nemo iudex in sua causa).

Стаття 25. Порядок вирішення питань колегією суддів

1. Усі питання, що виникають при судовому розгляді адміністративної справи колегією суддів, вирішуються більшістю голосів суддів.

2. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення. Головуючий у судовому засіданні голосує останнім.

3. Суддя, не згідний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні, приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення.

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття визначає порядок вирішення питань та ухвалення судових рішень колегіальним складом суду з метою забезпечення справедливого і неупередженого вирішення питань при ухваленні судових рішень, зокрема й у разі розбіжностей у поглядах між суддями колегії з того чи того питання.

Вирішення питань колегією суддів

2. Колегія суддів (стаття 24 КАСУ) вирішує питання під час розгляду справи та ухвалює судові рішення більшістю голосів суддів. Орієнтовний перелік питань, які повинен вирішити суд, приймаючи постанову, наведено у статті 161 КАСУ.

3. Винятками із загального правила є:

1) положення частини п'ятої статті 2201 КАСУ про те, що при попередньому розгляді справи в суді касаційної інстанції (проводиться колегією у складі не менше п'яти суддів) справу призначають до касаційного розгляду, якщо хоча б один суддя зі складу суду дійшов такого висновку;

2) положення частин першої і другої статті 240 КАСУ про те, що питання про допуск скарги до провадження за винятковими обставинами вирішує колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України за участі не менше двох третин її чисельності (але не менше п'яти суддів), а скаргу вважають допущеною, якщо хоча б три судді дійшли висновку про необхідність цього.

Ці винятки створюють підвищені гарантії для допуску справи до судового розгляду у касаційному провадженні чи провадженні за винятковими обставинами, оскільки для прийняття рішення з цього питання достатньо меншості голосів.

4. Головуючий з кожного питання голосує останнім, аби його голос не впливав на рішення інших суддів. Жоден із суддів не має права утримуватися від голосування, тобто суддя повинен підтримати або проголосувати проти запропонованого варіанта рішення. Так само кожен суддя, який брав участь у розгляді справи та ухваленні судового рішення, обов'язково повинен підписати постанову чи ухвалу, навіть якщо він з ними не згоден.

5. У разі незгоди із судовим рішенням суддя має право письмово викласти свою окрему думку. Цей документ у судовому засіданні не оголошують, а приєднують до справи. Окрема думка судді є відкритою для ознайомлення. Вона не має жодного правового значення для результатів справи, проте таким чином суддя може висловити свою незгоду з рішенням і зняти з себе професійну відповідальність за його зміст.