Розділ II ОРГАНІЗАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА

Також потрібно пам'ятати, що у спорах щодо правовідносин, пов'язаних з процесом виборів чи референдуму, встановлено спеціальні правила обчислення строків у статті 179 КАСУ.

Наслідки пропущення строків звернення з адміністративним позовом

15. Наслідки пропущення строків звернення з адміністративним позовом визначено статтею 100 КАСУ (див. коментар до ст. 100). При визначенні таких наслідків не можуть застосовуватися правила статті 102 КАСУ щодо поновлення та продовження строків. Спеціальний наслідок пропущення строків звернення з адміністративним позовом в адміністративних справах, пов'язаних з виборчим процесом та процесом референдуму, визначено у частині п'ятій статті 179 КАСУ, а в справах про встановлення обмежень щодо реалізації права на мирні зібрання - у частині другій статті 182 КАСУ. Таким спеціальним наслідком є залишення судом позовної заяви без розгляду, якщо її було подано після закінчення відповідного строку.

Попереднє регулювання

16. До набрання чинності КАСУ не було уніфікованих строків для судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень фізичними і юридичними особами. Фізичні особи були обмежені двомісячним строком, а в деяких випадках - одномісячним строком для подання скарги (стаття 2485 ЦПКУ 1963 року). Юридичні особи могли подати позов протягом загальних строків позовної давності, встановлених чинним на той час ЦКУ (переважно це три роки). Коментована стаття КАСУ усунула зазначену диспропорцію і дискримінаційне становище фізичних осіб.

Стаття 100. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду

1. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

2. Виключено. 

3. Виключено. 

(Із змінами, внесеними згідно із

 Законом України від 07.07.2010 р. N 2453-VI)

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття з метою дисциплінування учасників публічно-правових відносин визначає негативні наслідки для них у разі звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з пропущенням встановленого статтею 99 КАСУ строку звернення. Одночасно стаття дає можливість не застосовувати ці наслідки, якщо інша сторона не наполягає на цьому, або у разі пропущення строку з поважних причин.

Негативні наслідки пропущення строку звернення з адміністративним позовом

2. Пропущення встановленого строку звернення з адміністративним позовом не позбавляє особи права звернутися з адміністративним позовом і не може бути підставою для повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження в адміністративній справі. Але таке пропущення зазвичай є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна зі сторін (зрозуміло, що у переважній більшості випадків це буде відповідач).

3. Наполягання однієї зі сторін як умова для відмови у задоволенні позову у зв'язку із пропущенням строку звернення до суду запозичено зі статті 267 ЦКУ, яка встановлює таку ж умову для застосування позовної давності.

Вирішення питання про застосування наслідків пропущення строку звернення з адміністративним позовом

4. Заява сторони про відмову у задоволенні адміністративного позову може бути зроблена у будь-який час до виходу суду першої інстанції до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення у справі. Суд з власної ініціативи не піднімає цього питання.

Якщо відповідач зробив відповідну заяву, а позивач заперечує факт пропущення строку, тоді цей факт підлягає доказуванню. Позивач може заперечувати проти такої заяви відповідача також посиланням на поважність причин пропущення строку (наприклад, тривале перебування особи за кордоном; захворювання, що не давало можливості звернутися з позовом та призначити представника, інші причини, які не залежали від волі позивача). Незнання вимог закону про строки не може визнаватися поважною причиною (за принципом: незнання закону не звільняє від відповідальності).

5. Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, суд першої інстанції повинен встановлювати обставини у справі навіть, якщо відповідач заявить про пропущення строку і суд не визнає поважними причини такого пропущення. Зокрема, суд має з'ясувати, чи не було порушено прав, свобод чи інтересів позивача, і навіть у разі встановлення такого порушення відмовити у задоволенні позову у зв'язку з порушення строку звернення до адміністративного суду (див. пункт 14 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року N 2).