Розділ «ОСОБЛИВА ЧАСТИНА»

4. У разі необхідності короткострокового виїзду засуджений військовослуж­бовець подає на ім’я командира дисциплінарного батальйону письмову заяву, до якої додає документ, що підтверджує наявність виняткових обставин. Така заява має бути розглянута командуванням невідкладно, як правило, в добовий строк. Дозвіл на короткостроковий виїзд оформлюється мотивованим нака­зом командира дисциплінарного батальйону. Особа, якій дозволяється корот­костроковий виїзд за межі дисциплінарного батальйону дає підписку, що їй роз’яснено порядок надання таких виїздів і вона попереджена про відповідаль­ність за неповернення без поважних причин у встановлений строк. По при­буттю до місця призначення засуджений військовослужбовець зобов’язаний стати на облік у місцевому військкоматі, а при вибутті чи несподіваній затрим­ці — зробити там же відповідну відмітку. Районний військкомат повинен прий­мати всі необхідні заходи задля своєчасного повернення засудженого військо­вослужбовця до дисциплінарного батальйону.

5. Документами, що підтверджують наявність виняткових обставин, є: до­відки органів охорони здоров’я, місцевого самоврядування, інші офіційні до­кументи. Оскільки телеграми та листи родичів з інформацією про виняткові обставини не є офіційними документами, що можуть їх підтвердити, на їх під­ставі, як правило, короткострокові виїзди не надаються.

6. Виїзд за межі дисциплінарного батальйону дозволяється на строк до се­ми діб (залежно від виняткової обставини), при цьому час перебування в до­розі до загального строку виїзду не зараховується. Весь період перебування засудженого військовослужбовця у виїзді (з урахуванням часу на дорогу) за­раховується до строку відбування призначеного покарання.

7. Вартість проїзду в обидва кінця сплачується не засудженим військово­службовцем за рахунок власних коштів, а забезпечується дисциплінарним ба­тальйоном. Саме тому відсутність коштів у засудженого військовослужбовця не може бути підставою для відмови у наданні короткострокового виїзду за ме­жі дисциплінарного батальйону.

Стаття 76. Одержання засудженими військовослужбовцями по­силок (передач)і бандеролей

1. Засуджені військовослужбовці мають право на одержання посилок (пе­редач) і бандеролей без обмеження їх кількості.

2. Посилки (передачі) і бандеролі, що надходять на ім’я засуджених війсь­ковослужбовців, підлягають огляду. Порядок огляду та вручення їх засудже­ному військовослужбовцю встановлює командир дисциплінарного батальйону.

3. У разі виявлення в посилці (передачі) чи бандеролі речей або предме­тів, які засудженому військовослужбовцю мати заборонено, їх вилучають, за­носять до опису особистих речей засудженого і зберігають разом з іншими його особистими речами до закінчення строку відбування покарання. При цьому вогнепальну і холодну зброю, боєприпаси, отруйні речовини, нарко­тичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги або прекурсори, інші пред­мети, вилучені з цивільного обігу, вилучають і засудженому військовослуж­бовцю не повертають. У разі виявлення таких предметів складається акт, а про їх вилучення командир дисциплінарного батальйону негайно повідомляє прокуророві.

1. Стаття, що коментується, встановлює право засуджених військовослу­жбовців на отримання посилок (передач) і бандеролей, кількість яких не об­межується. Таким чином, нормативно-правові акти Міністерства оборони Украї­ни не можуть вносити будь-які корективи до визначення числа посилок (пере­дач) і бандеролей.

2. Право, закріплене ст. 76 КВК України, є однією з форм підтримання зв’яз­ків засуджених військовослужбовців із зовнішнім світом та рідними. Крім цьо­го, отримання посилок (передач), бандеролей дозволяє засудженим забезпечу­вати власні потреби, завдяки допомозі родини (необхідні речі, додаткове хар­чування, книги тощо).

3. З метою забезпечення відповідної безпеки та правопорядку в дисциплі­нарному батальйоні чинне законодавство встановлює дещо специфічний по­рядок отримання засудженими військовослужбовцями посилок (передач), бан­деролей. Так, посилки, передачі та бандеролі, що надходять на ім’я засуджено­го, підлягають огляду. Детальний порядок огляду та вручення їх засудженим установлює командир дисциплінарного батальйону. При цьому відкривають зазначені поштові надходження та вилучають з них вміст самі засуджені, яким вони адресовані, у присутності чергового батальйону або офіцера роти. Якщо засуджений відмовиться відкрити посилку, передачу, бандероль і вилучити з них вміст, це здійснює старшина роти у присутності офіцера підрозділу й сані­тарного інструктора.

4. У разі виявлення у посилці, передачі, бандеролі речей або предметів, які засудженому мати заборонено, їх вилучають, заносять до опису особистих ре­чей засудженого і зберігають разом з іншими його особистими речами до за­кінчення строку відбування покарання. Про ці факти складається відповід­ний акт.

5. Зброю, ножі, отруйні та наркотичні речовини вилучають і засудженому не повертають. Про виявлення таких предметів і речовин також складають акт, а про їх вилучення командир дисциплінарного батальйону негайно повідомляє прокурора. Гроші (у тому числі і премії як захід заохочення), що надійшли на ім’я осіб, які перебувають у дисциплінарному батальйоні, зараховують на осо­бові рахунки засуджених і видають їм під час звільнення з батальйону.

6. Єдине обмеження, що може бути застосоване до посилок, бандеролей — це їх маса, що не може перевищувати встановленої поштовими правилами гра­ничної маси посилки (бандеролі). Відповідно до поштових правил, — нині це 30 кг. Маса передач не обмежується.

Стаття 77. Праця засуджених військовослужбовців

1. Засуджені військовослужбовці залучаються до праці на підприємствах, в установах та організаціях, які належать до сфери управління Міністерства оборони України, у майстернях дисциплінарного батальйону.

2. Праця засуджених військовослужбовців організовується з додержанням правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії, встановленими законодавством про працю.

3. Праця засуджених військовослужбовців оплачується відповідно до за­конодавства про працю. Нараховані суми заробітку засудженим військовослуж­бовцям зараховуються в установленому порядку на їх особові рахунки.

1. Праця в умовах дисциплінарного батальйону не є елементом кари й не має на меті завдання засудженому військовослужбовцю страждань. Як і сто­совно покарання у виді позбавлення волі, залучення до праці спрямоване, пе­редусім, на приучення засуджених визнавати працю одним з основних склад­ників життя. Праця засуджених військовослужбовців є одним з основних за­собів їх виправлення, що цілком відповідає й міжнародним стандартам у сфері виконання кримінальних покарань: у пунктах 26.1 та 26.2 Європейських тю­ремних правил передбачено, що працю в місцях позбавлення волі необхідно розглядати як позитивний момент внутрішнього режиму, а адміністрація уста­нови виконання покарань повинна намагатися надати достатню кількість ко­рисної роботи. Аналогічно роль праці визначається і в Мінімальних стандарт­них правилах поводження з ув’язненими.

2. Саме на здатності праці позитивно впливати на свідомість і мораль уча­сників трудових процесів і ґрунтується використання праці в дисциплінарно­му батальйоні як одного із засобів виправлення засуджених. Виховне значення праці полягає в тому, що участь засуджених військовослужбовців у трудових процесах сприяє формуванню та становленню особи, дає змогу людині усвідо­мити свою корисність для суспільства, укріплює свідомість і почуття відпові­дальності за доручену справу. Під час трудової діяльності формується особис­тість людини, зокрема такі її якості, як колективізм (здатність працювати в команді), дисциплінованість, повага до себе та інших.