дозвіл на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру на святкові, неробочі та вихідні дні.
2. Засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м’яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
1. У процесі відбування покарання у виді обмеження волі до засуджених застосовуються як заходи заохочення, так і заходи стягнення.
Заходи заохочення є важливою умовою закріплення позитивних змін в особистості засуджених, які стають на шлях виправлення. Частина 1 ст. 67 КВК України встановлює шість видів заохочень, які можуть застосовуватися до осіб, засуджених до обмеження волі, з них певна частина (подяка, нагородження похвальною грамотою, дострокове зняття раніше накладеного стягнення, дозвіл на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру на святкові, неробочі та вихідні дні) є заходами морального впливу, а певна частина (грошова премія, нагородження подарунком) — матеріального впливу на засуджених.
Подяка може бути оголошена засудженому усно або письмово в наказі начальника виправного центру. Нагородження похвальною грамотою, подарунком, грошовою премією теж повинно оформлюватися відповідним наказом начальника виправного центру, територіального органу чи центрального апарату ДДУПВП. Дострокове зняття раніше накладеного стягнення повинно бути відображене в особовій справі засудженого.
Виїзд до близьких родичів за межі виправного центру на святкові, неробочі та вихідні дні можливий тільки по території України, при цьому адміністрація виправного центру повинна враховувати можливість своєчасного повернення засудженого до виправного центру. Такий дозвіл може бути наданий засудженому не більш як один раз на місяць (ч. 3 ст. 69 КВК).
Заходи заохочення повинні, по можливості, оголошуватися засудженому у присутності інших засуджених і теж стимулювати їх до правослухняної поведінки.
2. Для застосування будь-якого заходу заохочення необхідні дві підстави: 1) сумлінна поведінка засудженого та 2) його сумлінне ставлення до праці. Ці категорії є оцінними поняттями.
Під сумлінною поведінкою зазвичай розуміється виконання покладених на засуджених обов’язків, дотримання правил громадського порядку, правил проживання, норм законодавства та вимог адміністрації виправного центру. Сумлінна поведінка передбачає не тільки наявність у засудженого заохочень, а й те, що засуджений подає позитивний приклад поведінки іншим засудженим. Не можна вважати сумлінною поведінкою лише формальний факт відсутності у засудженого не знятих у встановленому порядку заходів стягнення, оскільки дотримання вимог режиму відбування покарання є обов’язком засудженого.
Сумлінним ставленням до праці вважається виконання поставлених завдань якісно й у встановлений строк, відсутність порушень трудової дисципліни, належне виконання трудових обов’язків. Це може бути і покращення кількісних та якісних показників виконуваної роботи, прояв трудової ініціативи, підвищення робітничої кваліфікації або успішне оволодіння новою спеціальністю, бережливе ставлення до обладнання та інструментів, суворе додержання правил техніки безпеки, охорони праці тощо. Державний департамент України з питань виконання покарань рекомендує враховувати, що сумлінне ставлення до праці передбачає також прагнення засудженого до перевиконання встановлених норм виробітку або зразкового виконання робіт, а також відшкодування збитків, заподіяних злочином, і надання матеріальної допомоги сім’ї або виплати аліментів. При оцінці ставлення до праці слід враховувати також виконання засудженим робіт з благоустрою місць позбавлення волі без оплати праці.
3. Якщо засуджені стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою й чесним ставленням до праці довели своє виправлення, то вони адміністрацією виправного центру в установленому законом порядку можуть бути представлені до:
1) заміни невідбутої частини покарання більш м’яким;
2) умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
4. Адміністрація виправного центру до засудженого може застосувати тільки один захід заохочення. Проте власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом до засуджених, які у них працюють, можуть додатково застосовуватися заходи заохочення, що передбачені законодавством про працю.
5. Слід зазначити, що у період 2001—2003 років у ст. 10710 ВТК України передбачався ще й такий захід заохочення, як дозвіл на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру у відпустку терміном до 20 діб один раз на рік, який не знайшов свого подальшого відображення у нормах КВК України. Враховуючи те, що засуджені, відповідно до ч. 2 ст. 60 КВК України, мають право на відпустку, така відпустка повинна їм надаватися і те, що засуджені можуть все ж таки заохочуватися виїздом до близьких родичів за межі виправного центру на святкові, неробочі та вихідні дні, то слід повернутись і до такого заходу, як дозвіл на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру у відпустку. Нічого негативного в цьому не вбачається, оскільки застосування заходів заохочення до засуджених є правом, а не обов’язком адміністрації, прикладом втілення таких принципів кримінально-виконавчого законодавства, як диференціація та індивідуалізація виконання покарань, раціональне застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки.
Стаття 68. Заходи стягнення, що застосовуються до осіб, засуджених до обмеження волі
1. До засуджених, які порушують трудову дисципліну і встановлений порядок відбування покарання, адміністрація виправного центру може застосовувати такі заходи стягнення:
попередження;
догана;
сувора догана;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України» автора Авторов коллектив на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОСОБЛИВА ЧАСТИНА“ на сторінці 49. Приємного читання.