Розділ «ОСОБЛИВА ЧАСТИНА»

Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України

Вартість харчування із заробітку засуджених вираховується щомісячно з дня перебування їх у виправній колонії. Вартість харчування, не стягнута у поточному місяці із засуджених через низький заробіток або його відсутність, у наступні місяці не стягується.

Засуджені, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня без­пеки з полегшеними умовами тримання, а також у дільницях соціальної реабі­літації, харчування і речове майно придбавають за власні кошти. Комунально- побутові послуги оплачуються ними на загальних умовах за встановленими тарифами.

7. У частині 4 ст. 115 КВК України перераховані певні категорії засудже­них, яким харчування, одяг, взуття, білизна й комунально-побутові послуги надаються безоплатно. Це: 1) неповнолітні; 2) інваліди першої та другої груп; 3) жінки з вагітністю понад чотири місяці; 4) непрацюючі жінки, які мають ді­тей у будинках дитини при виправних колоніях; 5) непрацюючі чоловіки ві­ком понад шістдесят років і жінки понад п’ятдесят п’ять років (якщо вони не одержують пенсії); 6) засуджені, звільнені від роботи через хворобу, в тому числі хворі на активну форму туберкульозу.

Засудженим, які не працюють у зв’язку із захворюванням, а також з при­чин, від них незалежних (карантин, погодні умови чи інші форс-мажорні об­ставини), і не отримують за цей час заробітну плату, харчування, речове май­но і комунально-побутові послуги надаються за встановленими нормами за ра­хунок кошторису виправної колонії.

8. Вагітним жінкам і матерям-годувальницям окрім безоплатного надання харчування, одягу, взуття, білизни і комунально-побутових послуг, згідно з ч. 3 ст. 115 КВК України, створюються також поліпшені житлово-побутові умови та встановлюються підвищені норми харчування.

Засуджені жінки, які проживають за межами виправної колонії, та їхні діти віком до трьох років забезпечуються харчуванням, речовим майном за нормами, встановленими для вагітних жінок і матерів-годувальниць, які пе­ребувають у будинку дитини при виправних колоніях. За бажанням засу­дженої на період звільнення її від роботи їй та на її дитину може видава­тися грошова компенсація за харчування і речове майно в установленому у виправній колонії розмірі. Після закінчення післяпологової відпустки адмі­ністрація колонії влаштовує засуджених жінок, які проживають за межами колонії, на роботу на підприємстві виправної колонії або на контрагентських об’єктах.

Адміністрація виправної колонії сприяє засудженим жінкам у влаштуван­ні їх дітей у ясла. При потребі на період робочого дня матерів їх діти можуть перебувати в будинках дитини при виправних колоніях.

9. Засуджені можуть певну частину грошей зі своїх особових рахунків ви­трачати на покращення свого матеріально-побутового забезпечення. Частина 6 ст. 115 КВК України дозволяє засудженим крім граничних сум на придбан­ня продуктів харчування і предметів першої потреби (ст. 108 КВК) додатко­во придбавати взуття і одяг, у тому числі спортивний, оплачувати лікуваль­но-профілактичні послуги, що надаються додатково за призначенням лікаря, отримувати необхідне за медичними показаннями дієтичне харчування. Для використання коштів на ці цілі потрібен дозвіл адміністрації.

Стаття 116. Медико-санітарне забезпечення засуджених до по­збавлення волі

1. У місцях позбавлення волі організовуються необхідні лікувально-про­філактичні заклади, а для лікування засуджених, які хворіють на активну фор­му туберкульозу, — заклади на правах лікувальних. Для спостереження та лі­кування хворих на інфекційні захворювання в медичних частинах колоній створюються інфекційні ізолятори.

2. Лікувально-профілактична і санітарно-протиепідемічна робота в місцях позбавлення волі організовується і проводиться відповідно до законодавства про охорону здоров’я. Адміністрація колоній зобов’язана виконувати необ­хідні медичні вимоги, що забезпечують охорону здоров’я засуджених. Засу­джені до позбавлення волі зобов’язані виконувати правила особистої і загаль­ної гігієни, вимоги санітарії.

3. У разі заявленої засудженим відмови від прийняття їжі, якщо це загро­жує його життю, допускається примусове годування за медичним висновком.

4. Порядок надання особам, які позбавлені волі, медичної допомоги, орга­нізації і проведення санітарного нагляду, використання лікувально-профілак­тичних і санітарно-профілактичних установ органів охорони здоров’я і за­лучення з цією метою їхнього медичного персоналу визначається норматив­но-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань і Міністерства охорони здоров’я України.

5. Засуджений має право звертатися за консультацією і лікуванням до уста­нов, що надають платні медичні послуги. Оплата таких послуг і придбання необхідних ліків здійснюються засудженими або їхніми родичами за рахунок власних коштів. Консультування і лікування в таких випадках здійснюються в медичних частинах колоній за місцем відбування покарання під наглядом пер­соналу медичної частини.

1. Засуджені, як і інші громадяни, відповідно до ст. 49 Конституції України, мають право на охорону здоров’я та медичну допомогу. У зв’язку з цим, ч. 1 ст. 116 КВК України встановлює, що в установах виконання покарань обов’язково ор­ганізовуються і функціонують необхідні лікувально-профілактичні заклади.

Згідно п. 7 ПВР УВП, у кожній виправній колонії створюється медична частина із стаціонаром та інфекційним ізолятором для спостереження та ліку­вання хворих на інфекційні захворювання. Медична частина розміщується на території житлової зони.

Крім цього, відповідно до Переліку закладів охорони здоров’я кримінально- виконавчої системи, затвердженого наказом ДДУПВП від 24 грудня 2004 р. № 247, у виправних колоніях можуть створюватися спеціалізовані або багато- профільні лікарняні заклади та лікувально-профілактичні заклади особливо­го типу. До спеціалізованих належать туберкульозні, дерматовенерологічні та психіатричні лікарні, до багатопрофільних — звичайні багатопрофільні лікар­ні та лікарні для інвалідів першої і другої груп, які потребують постійного ме­дичного нагляду та реабілітації.

Для хворих на туберкульоз створюються виправні колонії на правах ліку­вальних, в яких засуджені відбувають покарання і одночасно проходять курс відповідного лікування.

2. Лікувально-профілактична і санітарно-протиепідемічна робота у виправ­них колоніях організовується і проводиться відповідно до Основ законодав­ства України про охорону здоров’я та Закону України від 24 лютого 1994 р. № 4004-XII «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя на­селення» та інших законодавчих актів про охорону здоров’я.

При цьому ч. 2 ст. 116 КВК України покладає на адміністрацію виправних колоній обов’язок виконувати необхідні медичні вимоги, що забезпечують охо­рону здоров’я засуджених, на самих засуджених до позбавлення волі — обов’я­зок виконувати правила особистої і загальної гігієни та вимоги санітарії.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України» автора Авторов коллектив на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОСОБЛИВА ЧАСТИНА“ на сторінці 103. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи