Розділ VII УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ

ґ) робочі землевпорядні проекти, пов'язані з упорядкуванням, докорінним поліпшенням та охороною земель, раціональним їх використанням, розгляда­ються і затверджуються замовниками цих проектів.

   2. Зміни до землевпорядних проектів та інших матеріалів з питань зем­леустрою вносяться за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, які затвердили ці проекти.

   3. Прогнозні матеріали використання і охорони земель, проекти землеустрою, матеріали державного земельного кадастру, проекти з питань використання і охорони земель, реформування земельних відносин, а також техніко-економічні матеріали обґрунтувань використання і охорони земель підлягають державній експертизі, яка здійснюється органом по земельних ресурсах відповідно до закону.

До частини першої. "Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником" (ст. 29 ЗУ "Про землеустрій"). Розроблені відповідно до правил ст. 185 ЗКУ та ЗУ "Про землеустрій" проекти землеустрою підлягають затвердженню суб'єктами, переліченими в коментованій нормі відповідно до їх компетенції. Реалізація документації із землеустрою можлива лише після її затвердження.

До частини другої. Внесення змін до проектної документації із землеустрою здійснюється розробниками документації із землеустрою, тобто юридичними чи фізичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону. Підставами можуть бути рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; укладені договори між землевласниками і землекористувачами та розробни­ками документації із землеустрою, судові рішення тощо, що стали передумовою розробки змінюваної документації.

До частини третьої. Коментована норма визначає, що деякі види землевпорядних матеріалів підлягають державній експертизі, яка здійснюється органом по земельних ресурсах відповідно до закону. Таким законом є ЗУ "Про державну експертизу землевпорядної документації". Державна землевпорядна експертиза (експертиза землевпорядної документації) — "діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також: підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи" (ст. 1 ЗУ "Про державну експертизу землевпорядної документації"). Здійснення експертизи регламентується ч. 3 ст. 186 ЗКУ, ЗУ "Про державну експертизу землевпорядної документації", Наказом Держкомзему України "Про затвердження Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації" від 03.12.2004 №391, ПКМ від 12 липня 2006 р. №974 "Про затвердження Порядку реєстрації об'єктів державної експертизи землевпорядної документації та типової форми її висновку".

Види землевпорядної документації, що підлягають обов'язковій державній експертизі, визначаються ст. 9 Закону. Можлива також вибіркова експертиза землевпорядної документації, експертиза якої не є обов'язковою (ст. 10 Закону).

Виконавцями державної експертизи є експерти, якими можуть бути спеціалісти, котрі мають вищу освіту, відповідну спеціальність, кваліфікацію і професійні знання, володіють навичками аналізу експертної інформації, а також мають практичний досвід у відповідній сфері не менше трьох років (ст. 23 ЗУ "Про державну експертизу землевпорядної документації").

Відповідно до ст. 32 ЗУ "Про державну експертизу землевпорядної документації" державна експертиза проводиться шляхом розгляду документації та матеріалів, а за необхідності - шляхом проведення обстежень у натурі (на місцевості). При проведенні державної експертизи досліджуються, перевіряються, аналізуються та оцінюються дотримання вимог законодавства та встановлених стандартів, норм і правил при прийнятті проектних рішень, відповідність передбачених документацією заходів вимогам раціонального використання та охорони земель, а також дотриманню законних прав та інтересів власників земельних ділянок та землекористувачів, держави і суспільства, еколого-економічна ефективність проектних рішень щодо запобігання їх негативного впливу на стан земельних ресурсів, суміжні земельні ділянки, ландшафт тощо.

Процедура проведення експертизи врегульована Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 03.12.2004 №391 "Про затвердження Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації" і включає власне перевірку наявності та повноти необхідних документів і матеріалів щодо об'єктів державної експертизи та їх реєстрацію, аналітичне опрацювання документів чи матеріалів, а в разі необхідності - проведення обстежень у натурі (на місцевості). Результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи, який повинен містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об'єкта державної експертизи. Висновок затверджується "спеціально упо­вноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи" (ч. 8 ст. 35 Закону), на сьогодні - територіальним органом Держкомзему України обласного рівня.

Статистичні дані щодо проведення державної землевпорядної експертизи такі: у Держкомземі України в 2006 році проведено державну землевпорядну експертизу 1800 одиниць проектно-технічної документації, в т. ч. оцінено: позитивно - 839 (46,6 %), нега­тивно - 239 (13,3 %), повернуто на доопрацювання - 722 (40,1 %).

Глава 32 Контроль за використанням та охороною земель

Загальна характеристика. Контроль за використанням та охороною земель, за законодавчим визначенням, "полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України" (ст. 187 ЗКУ).

У доктрині земельного права державний контроль за використання і охороною земель визначається як врегульована нормами права владно організуюча діяльність спеціально уповноважених державних органів, спрямована на забезпечення додержання норм земельного законодавства всіма суб'єктами відповідних суспільних відносин, попередження та виявлення правопорушень, вжиття заходів впливу на порушників і поновлення порушених прав землевласників і землекористувачів.

На наш погляд, контроль за використанням та охороною земель більш доцільно визначити як діяльність уповноважених суб'єктів із перевірки дотримання норм земельного законодавства та вжиття заходів щодо припинення його порушень та притягнення порушників до юридичної відповідальності.

Функція контролю пов'язана із функцією моніторингу, проте, на відміну від моніторингу, для контролю характерний владний вплив на порушників.

За суб'єктом здійснення виділяють такі форми контролю: державний, самоврядний та громадський контроль.

Стаття 187. Завдання контролю за використанням та охороною земель

Контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законо­давства України.

Традиційно під контролем розуміється перевірка, облік діяльності кого-, чого-небудь, нагляд за кимось, чимось. Зміст та завдання контролю за використанням та охороною земель, окрім наведеного тлумачення, опосередковуються ще й змістом коментованої статті. Так, контроль спрямовується на два головні різновиди земельних відносин: використання земель та їх охорону.