Розділ І ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

До пункту "е". Зміст повноважень із "координації діяльності місцевих органів земель­них ресурсів", які передбачені у коментованому пункті, законом чітко не визначається. Враховуючи те, що між сільськими, селищними та міськими радами та місцевими органами земельних ресурсів відсутні відносини підпорядкування, вважаємо, що повноваження із "координації" не можуть мати зобов'язуючого характеру, і передбачають лише налагодження взаємодії, інформаційного обміну, надання методичної допомоги тощо.

Щодо створення окремими міськими радами власних органів земельних ресурсів (у складі їх виконавчих органів) див. коментар до ст. 9 ЗКУ. Що ж стосується місцевих органів земельних ресурсів на рівні сіл та селищ, їхня кількість вкрай незначна. Пп. "д" п. 4 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ KM було дане доручення "вирішити питання в установленому порядку про введення посад інженерів-землевпорядників у штати сільських, селищних рад та організацію державних відділів (управлінь) земельних ресурсів у міських радах". Стан виконання цього доручення до сьогодні залишається незадовільним, насамперед, в силу недостатності матеріальних ресурсів.

Щодо системи та компетенції органів земельних ресурсів див. ст. 15 ЗКУ та коментар до неї.

До пункту "є". Даним пунктом до повноважень сільських, селищних та міських рад віднесено здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства. Таке формулювання видається не зовсім вдалим, оскільки "контроль за додержанням екологічного законодавства" охоплює "контроль за додержанням земельного законодавства", а "контроль за додержанням земельного законодавства" охоплює "контроль за використанням і охороною земель комунальної власності".

Детальніше щодо здійснення органами місцевого самоврядування контрольних повноважень див. ст. 189 ЗКУ та коментар до неї.

До пункту "ж". ЗКУ не конкретизує підстав та порядку застосування сільськими, селищними та міськими радами "обмеження, тимчасової заборон[и] (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства", що передбачені коментованим пунктом. На наш погляд, за своєю природою перераховані санкції у разі їх застосування до суб'єктів господарювання є господарсько-правовими, передбаченими ст. 246 ГК України ("Обмеження та зупинення діяльності суб'єкта господарювання"), тому до відносин по застосуванню санкцій до суб'єктів господа­рювання слід застосовувати відповідні положення ГК України (ст.ст. 238, 246, 249, 250).

Враховуючи той факт, що порушення земельного законодавства, за якого може виникнути потреба в "обмеженні, тимчасовій забороні (зупиненні) використання земельної ділянки", практично завжди є порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, до відносин із застосування відповідних санкцій слід застосовувати постанову Верховної Ради України "Про затвердження Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища" від 29.10.1992, яка прийнята на виконання п. "в" ст. 13 ЗУ "Про охорону навколишнього при­родного середовища". У Порядку, затвердженому названою постановою, визначені підстави та порядок застосування санкцій, передбачених п. "ж" ст. 12 ЗКУ.

До пункту "з". Коментованим пунктом до повноважень сільських, селищних та міських рад віднесена "підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу". Випадки та порядок реалізації даного повноваження визначені ст.ст. 123, 151 ЗКУ.

До пункту "и". Положення п. "и" ст. 12 ЗКУ щодо "встановлення та зміни меж:районів у містах з районним поділом" стосується лише міських рад і кореспондує положенням ч. З ст. 174 ЗКУ (див. коментар).

Хоча п. 29 ч. 1 ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України віднесено "встановлення і змін[у] меж: районів і міст", у даному випадку під терміном "район" не мається на увазі термін "район у місті" (див. Рішення Конституційного Суду України від 13.07.2001 у справі №1-39/2001), тому положення коментованого пункту Конституції України не суперечать.

Відповідно до п. 41 ч. 1 ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення з питань адміністративно-територіального устрою приймаються міськими радами виключно на їх пленарних засіданнях.

До пункту "і". Коментованим пунктом передбачено інформування сільськими, селищними та міськими радами "населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок". Порядку та обсягу такого інформування ЗКУ та інші акти земельного законодавства України не визначають. Відносини щодо інформування населення про різні аспекти діяльності рад врегульовані актами екологічного законодавства та законодавства про місцеве самоврядування тощо (див. також коментар до п. "й" ст. 9 ЗКУ).

До пункту "ї". Даним пунктом передбачено внесення місцевими радами "пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж: сіл, селищ, міст" (див. також ч. 2 ст. 174 ЗКУ). Порядок реалізації даного повноваження на даний час передбачений ст.ст. 173, 175 та 176 ЗКУ (див. також коментар до названих статей).

До пункту "й". Пунктом "й" даної статті до повноважень місцевих рад віднесено вирішення земельних спорів. Щодо змісту та порядку реалізації даного повноваження див. ст.ст. 158-161 ЗКУ та коментар до них.

До пункту "к". Даний пункт вказує на наявність інших повноважень сільських, селищних та міських рад у галузі земельних відносин, не передбачених у коментованій статті. У загальному вигляді повноваження місцевих рад, у т. ч. у галузі земельних відносин, визначені ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні". Це затвердження ставок земельного податку та орендної плати у містах, прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом; надання згоди на розміщення на території міста нових об'єктів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію, затвердження місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації, встановлення правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність, та ін. Перераховані повноваження здійснюються на умовах і в порядку, передбачених спеціальним законодавством. Наприклад, диференціація ставок земельного податку регламентується ст. 7 ЗУ "Про плату за землю".

Також повноваження місцевих рад у галузі земельних відносин передбачені й іншими актами законодавства. Так, п. "б" ст. 15 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", абз. 2 ст. 20 ЗУ "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", абз. 2 ст. 8 ЗУ "Про поводження з радіоактивними відходами" містять положення щодо надання місцевими радами згоди на розміщення на відповідній території ядерно- та радіаційно-небезпечних об'єктів.

Глава 3 Повноваження органів виконавчої влади в галузі земельних відносин

До глави 3 в цілому. У даній главі згадані далеко не всі органи виконавчої влади, що наділені певними повноваженнями у галузі земельних відносин. Серед таких органів варто згадати:

Міністерство аграрної політики України (див. ст. 18 ЗУ "Про охорону земель", ст. 8 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель", Положення про міністерство, затверджене ПКМ від 01.11.2006 №1541). Насамперед, Міністерство бере участь у моніторингу та охороні земель сільськогосподарського призначення, здійснює контроль тощо;

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (Положення затверджено ПКМ від 02.11.2006 № 1539). В складі міністерства діє державний департамент - Адміністрація зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення, котра, відповідно до ПКМ від 11.08.2000 №1263 (якою затверджено відповідне Положення), уповноважена "надавати в оренду земельні ділянки у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення на тих територіях, з яких відселено жителів та припинено діяльність рад" (законність чого викликає певний сумнів), здійснює реабілітацію, моніторинг земель та контроль за використанням земель;