Розділ «Погляд на практику застосування рішень Європейського суду з прав людини»

Відсутність доступу до всіх рішень ЄСПЛ — одна з наших проблем. Відомо, що Міністерство юстиції України друкує на своєму сайті переклади офіційних рішень Європейського суду відносно України. Це, безумовно, є дуже корисним джерелом інформації для нас. Але, на жаль, Мінюст не забезпечує переклад рішень ЄСПЛ щодо інших держав. А ми цілком могли би користуватися ними у своїй роботі. Звісно, ми намагаємося відслідковувати їх самостійно, заходимо на сайт ЄСПЛ, бо там також друкуються деякі рішення і в російському перекладі. Бо іноді одна із сторін на процесі може послатися на рішення Європейського суду щодо іншої держави. Тоді ми намагаємося його знайти та проаналізувати. І тут виникає проблема офіційного перекладу, бо не завжди можна з ним ознайомитися для аналізу.

Електронна збірка всіх рішень ЄСПЛ була би для нас дуже корисною. В кожному судовому залі та у нарадчій кімнаті нашого суду є комп’ютери, тому ми маємо можливість користуватися такою збіркою прямо під час судового процесу.

Для того, щоб українські громадяни якомога менше зверталися до Європейського суду та вирішували свої питання у вітчизняних судах, потрібно змінювати українське законодавство. Багато в чому воно є надзвичайно зарегульованим, а ті правові відносини, де дійсно потрібен регулюючий акт, зокрема, закон, його не мають. Наприклад, законодавство щодо порядку проведення мирних зібрань було вкрай невизначеним і до Революції Гідності і зараз також. Законодавець мав би тут випереджати події, маючи на увазі застосування практики Європейського суду та негативну практику, зокрема, «Вєренцов проти України», де розтлумачується кричуща необхідність у прийнятті такого законодавства. І це лише один із шляхів для зменшення звернень громадян. Також необхідно враховувати негативну практику щодо України під час здійснення управлінської функції органами влади. Зокрема, вони мали би враховувати ті рішення ЄСПЛ, в яких йдеться про виконання кінцевих рішень українських судів. Бо часто Європейський суд каже, що однією з умов виконання його рішення є виконання рішення українського суду. А це вже обов'язок нашої виконавчої влади: взяти це до уваги і навіть випереджати. Як приклад тут можна привести Державну міграційну службу України, яка змінила свою практику після декількох негативних рішень ЄСПЛ. Сьогодні ми не маємо таких кричущих порушень прав біженців. Тепер ці особи не звертаються за захистом своїх прав до судів, а вирішують свої проблеми за адміністративною процедурою.

Національна школа суддів неодноразово проводила тренінги для нас. І ми завжди широко обговорюємо їх. Останній захід, в якому я брав участь, був організований за участі ОБСЄ. Він проводився з приводу застосування європейських стандартів щодо відповідальності судді. Є вже й негативне рішення ЄСПЛ з цього приводу. Я маю на увазі справу «Волков проти України».

За своєю структурою рішення Європейського Суду є складними. Не завжди зрозуміла їхня мотивація, тому іноді досить складно застосовувати їх у якості прецедентів. Правильно застосувати ці рішення можливо лише тоді, коли правильно їх розумієш. Тому нам необхідні додаткові тренінги саме з приводу мотиваційної частини деяких рішень ЄСПЛ.

Найбільша складність у застосуванні рішень ЄСПЛ полягає у тому, що ми ніколи не мали прецедентного права. А для континентальної системи права — це усталена судова практика. Звісно, ми це розуміємо і можемо застосовувати у цьому контексті, але все одно відбувається якась внутрішня трансформація, усвідомлення того, що є усталена практика, яка підлягає застосуванню з огляду на те, що все ж таки визначальними є вимоги Конвенції, по яких приймаються судові рішення. Проблема також у тому, як застосувати певний прецедент до конкретних обставин, фактів і встановлених висновків у судовому рішенні.

Ми не раз застосовували рішення ЄСПЛ, які були викладені у доводах сторін процесу у касаційних скаргах. Для справи ці застосування були дуже успішними, бо це допомагало зрозуміти глибину правовідносин, і як їх слід регулювати з огляду на вимоги Європейської конвенції. Я вважаю, що у таких випадках було дотримано і вимогу щодо законності і справедливості судового рішення. Чим далі, тим частіше громадяни та юридичні особи посилаються на рішення ЄСПЛ. Суди ж мають на будь-який обґрунтований довід сторони дати відповідь. Звісно, рішення ЄСПЛ — це не панацея, не можна посилатися на них у кожній справі, треба насамперед зважати на їх користь та актуальність для правовідносин у державі. Наш суд формує практику для судів нижчих інстанцій, тому це було би визначальним для правильного застосування прецедентів ЄСПЛ у судових рішеннях.

Голова Апеляційного суду Волинської області Петро Філюк: «Дуже важко ламати застарілу правосвідомість»

Ми доволі часто використовуємо рішення ЄСПЛ у своїй практиці, бо наша область розташована на кордоні із Європейським Союзом, Польщею, тому ми маємо багато співпраці із польськими судами, часто проводимо різного роду виїзні конференції. Таке середовище дає можливість у приватних розмовах обговорювати принципи верховенства права.

Якщо ми закріпили принципи верховенства права на законодавчому рівні, то ми повинні їх виконувати. Але тут питання не стільки у законотворчості та нормативній базі, яка регулює застосування практики ЄСПЛ. Дуже важко ламати застарілу правосвідомість. Наприклад, всі дуже ретельно вивчали та обговорювали новий Кримінальний процесуальний кодекс напередодні його прийняття. Всі були переконані у його демократичності, у тому, що він — найкращий у світі. Я не вивчав його до того часу, поки він не був прийнятий, з одної причини: всі вивчали процедурні норми, а для мене були важливі насамперед засади, які змінилися кардинально.

У старому КПК ми захищали державу та її власність, а вже потім — людину. Сьогодні людина є першою.

І сталося це, як записано у статті восьмій КПК, «через призму рішень Європейського суду». Якщо раніше нас відсилали до практики Верховного суду України та постановам його пленуму, то сьогодні наш орієнтир — ЄСПЛ.

Є також питання преюдиції. Якщо вже рішенням ЄСПЛ або іншого суду встановлено подібне порушення, то не треба доводити. Тому ми й використовуємо конкретні справи, які вже були вирішені в ЄСПЛ.

Про рішення ЄСПЛ ми дізнаємося із різних джерел. Частину ми отримуємо від вищих судових інстанцій, частину — на семінарах для суддів. Якщо є бажання, то можна зайти і на сайт ЄСПЛ, щоб ознайомитися там з ними в оригіналі. Поважаючий себе суддя завжди знайде потрібний йому прецедент ЄСПЛ самостійно. У нас навіть організовуються поїздки до ЄСПЛ за власний кошт. Там можна пройти двотижневі курси, побувати на реальних судових засіданнях, взяти участь в обговоренні тих чи інших справ. Це один із шляхів поспілкуватися із тими людьми, які самі перебували в ЄСПЛ, слухаючи конкретну справу. Треба не просто читати, але й розуміти ідеологію рішень ЄСПЛ, тому такі поїздки — це інвестиція у власне майбутнє.

Велика кількість звернень громадян до ЄСПЛ — це індикатор недосконалості одразу трьох чинників: національної судової системи і законодавства, і носіїв судової влади також. Тому виправляти цю ситуацію можна тільки системно: змінювати систему судоустрою, процедурних кодексів, що регулюють ті чи інші правовідносини. На жаль, наші нинішні закони, які регулюють процедуру проходження справи в судах, надто ускладнені та заформалізовані. Це призводить до того, що іноді люди втрачають надію знайти справедливість в українських судах та звертаються до Європейського суду. Але зверніть увагу, що левова частина рішень ЄСПЛ стосується саме невиконання рішень українських судів.

Нам дуже потрібні тренінги у різноманітних сферах судової практики, зокрема, у родинних, банківських справах, кредитних. Чомусь сталося так, що за ризики, які виникли у банків через падіння курсу гривні, повинен розплачуватися лише позичальник. Багато у нас проблем і в земельних правовідносинах, і в категорії кримінального судочинства щодо корупції чи неправомірного отримання вигоди. Звучить все це прекрасно, але потрібно щоб ми користувалися в роботі не політичними заявами, а чіткими законами у межах правового поля.

Найбільша складність у застосуванні рішень ЄСПЛ виникає у суддів із недостатнім рівнем правосвідомості. Тут потрібна і сміливість, і бажання, і вміння. Я пригадую таку справу. Якось громадянин України проїжджав через митницю і щось там не задекларував. Сума була невелика, тому це стало підставою для укладання адміністративного протоколу. Суд першої інстанції визнав цього громадянина винним та конфіскував ці кошти, але громадянин подав апеляцію. Ми прослухали справу, адвокат був дуже досвідчений, але у мене було весь час відчуття якогось дискомфорту. Ми перевірили всі аргументи захисту і зрозуміли, що треба відмовити. Потім я запросив цього адвоката на каву і запитав, чи вивчав він подібні рішення, бо мені здалося, що я чув щось схоже. Він тоді не зміг пригадати. Пройшов певний час, ми зустрілися на вулиці, і він сказав: «Ви знаєте, я знайшов рішення ЄСПЛ саме із дуже схожої ситуації». І це раптом пригадане адвокатом рішення Європейського суду допомогло мені в наступній справі.

Суддя Апеляційного суду Миколаївської області Олександр Ржепецький: «ЄСПЛ постійно націлює нас на те, що законодавство України повинно бути чітким та передбачуваним»

Ми досить часто посилаємося у своїй практиці на рішення ЄСПЛ, бо виконуємо закон. У новій редакції Кримінально-процесуального кодексу України від 2012 року було прямо зазначено, що кримінальне судочинство застосовується з урахуванням практики Європейського суду. Але ми, звісно, активно застосовували прецеденти ЄСПЛ і до 2012 року, хоча й не так системно. У нашому суді давно склалася поміж суддями практика обговорення рішень ЄСПЛ з метою їх подальшого застосування. Я маю на увазі, звісно, рішення, винесені щодо України, оскільки саме в них викристалізовувалися всі недоліки в національному законодавстві, які або суперечили міжнародному, або не мали чіткого регулювання. Існувала ціла низка питань, які тодішній КПК взагалі не регулював, а Європейський суд з прав людини звертав на це увагу у своїх рішеннях.

Значна частина рішень щодо України були прийняті з питань утримання під вартою. Справа в тому, що в період надходження справи від прокурора до суду і аж до прийняття рішення про призначення справи до розгляду, особи утримувалися під вартою без відповідного рішення суду. Хоча це питання не регулювалось КПК 1960, але ЄСПЛ постійно наголошував, що потрібно обов'язково мати рішення суду, яке би підтверджувало чи спростувало необхідність утримання особи до суду під вартою. Тому ми у подібних випадках посилалися на ці рішення, аби вирішити питання про статус такої особи. Кодекс 2012 року врегулював це питання, але недостатньо. Тепер у КПК є норма, яка знову нечітко визначає як має діяти суд у період, коли справа надійшла від прокурора, суддя має відповідний термін, щоб призначити час підготовчого засідання. В цей час особа без рішення суду знаходиться під вартою, особливо в тих випадках, коли терміни, що були визначені ухвалою слідчого судді, до того часу закінчувалися. Ми вирішили, що це порушує право особи та суперечить міжнародному законодавству, і розпочали застосовувати практику ЄСПЛ. Я проаналізував рішення судів в інших областях України і побачив, що ми були першими у цій сфері.