Розділ «ЧАСТИНА П’ЯТА ТЕОРІЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН»

Основні спеціалізовані норми (їх класифікацію можна збільшити):

Загальнозакріпні (засади) - закріплюють первинні основи суспільного і державного ладу; в узагальненому вигляді виражають певні елементи регульованих відносин, що конкретизуються в інших нормах. Серед загальнозакріпних норм першість належить конституційним нормам. Конституція України встановлює: «Україна є республікою»; «Україна є унітарною державою». Загальнозакріпні норми- приписи іноді збігаються з установчими нормами.

Установчі {принципи) - формулюють норми-ідеї загального характеру, що стосуються усіх або більшості інститутів чи норм галузі права й користуються найбільшим авторитететом. Наприклад, у ст. 8 Конституції України закріплено: принцип верховенства права, принцип незалежності суддів, принцип прямої дії норм Конституції та ін. Нормою-принципом є ст. З Конституції України, яка проголошує: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».

Прогностичні {цілі) - містять прогнози розвитку правової системи, цілі і завдання галузей та інститутів права. Наприклад, ст. 1 Конституції України говорить: «Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою»; ст. 2 Закону «Про Конституційний Суд України»: «Завданням Конституційного Суду є гарантування Конституції як Основного закону держави на всій території України».

Декларативні (оголошення) - містять положення програмного характеру, що вказують на предмет регулювання, закріплювальні цілі і мотиви видання нормативного акта (не слід плутати з цілями і мотивами діяльності, регульованої цим актом). Як правило, вони містяться в преамбулах законодавчих актів. Наприклад, абзац 1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 є декларативною нормою: охорона довкілля, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід’ємна умова постійного економічного і соціального розвитку України. Цілком звільнити закон від ідеологічних настанов не можна, проте необхідно, щоб законодавець, по можливості, створював ідеологічно нейтральні норми-декларації.

Дефінітивні {визначення)- містять визначення правових категорій і понять. Вони вносять ясність у нормативно-правовий акт, інформують і орієнтують правозастосувача. Значення цих норм підкреслюється тим, що поняття термінів законодавець викладає в перших статтях законодавчих актів.

Темпоральні {строки) - визначають час настання, протікання або припинення дії, яка спричиняє певні юридичні наслідки. Часом можуть бути роки, місяці, дні, години, а також випадки й обставини, що пов’язані зі строком (настання повноліття). Строки можуть бути матеріальними (термін реєстрації шлюбу - через місяць після подання особами заяви про реєстрацію шлюбу) і процесуальними (строк касаційного оскарження прокурора - протягом місяця від дня проголошення постанови або рішення суду апеляційної інстанції).

Крім зазначених спеціалізованих норм, можна назвати ряд інших: норми-преюдиції, норми-презумпції, норми-фікцїі та ін.

До спеціалізованих норм слід віднести оперативні (інструменти) і колізійні (арбітри). їх специфіка полягає в тому, що вони є нормами про норми.

Оперативні (норми-інструменти) - виконують допоміжну роль, установлюючи час набрання (зміни, припинення) чинності нормативно-правового акта, його поширення на нове коло суспільних відносин, продовження дії на новий строк, тобто регулюють рух нормативно-правового акта.

Колізійні (норми-арбітри) - регулюють вибір юридичної норми за наявності суперечностей (колізій) між кількома нормами з того самого предмета регулювання. Колізійні норми самі не долають колізій, а виступають арбітрами у спорах між нормами різних систем права або кількох нормативно-правових актів, які по-різному за змістом і формою регулюють одні й ті самі правовідносини; вони вказують на вибір певної норми з тих, що суперечать одна одній, для тимчасового врегулювання суспільних відносин. Здебільшого колізійні норми входять до складу міжнародного приватного права і виконують тут провідні ролі. Чимало колізійних норм є типовими рішеннями щодо застосування юридичних норм.

§ 10. Структура норми права

Структура, або внутрішня форма, норми права - це внутрішня будова норми права, що виражається в її поділі на складові елементи, нерозривно пов’язані між собою.

Три елементи норми права, у єдності, відображають саму природу норми:

Гіпотеза (припущення) - частина норми, що вказує, за яких умов, обставин суб’єкти права мають здійснювати свої права та обов’язки, визначені в диспозиції цієї норми. Гіпотеза забезпечує дію норми, надає їй руху.

Диспозиція (розпорядження) - частина норми, що визначає права та обов’язки суб’єктів права за наявності умов, обставин, передбачених в гіпотезі, формулює саме правило поведінки - дозволене (необхідне) або заборонене (неприпустиме). Це серцевина правової норми, що задає модель поведінки.

Санкція (стягнення) - частина норми, що вказує на несприятливі наслідки, включаючи заходи примусу, які можуть настати при порушенні диспозиції норми права[35]. Санкція забезпечує здійснення диспозиції норми права.

Елементи класичної норми права можна умовно відобразити за такою схемою: «якщо -- тоді -у протилежному разі» чи «якщо - тоді - а інакше». В елементах норми права виявляється глибинна, онтологічна структура взаємодіянь: причина - дія - наслідок.

Від класичної (трьохелементної) норми слід відрізняти нормативно-правовий припис - цілісне, логічно і граматично завершене судження загального характеру, що формально закріплене в тексті нормативно-правового акту. Як первинний елемент нормативно-правового акту, нормативно-правовий припис має зазвичай форму статті чи пункта цього акту. Його структура є двохелементною: у зобов’язальних приписах - гіпотеза-диспозиція (якщо - то); в заборонних приписах - диспозиція-санкція (то - а інакше).

Нормативний припис виступає техніко-юридичним способом функціонування норми права, яку правозастосувач має встановити у повноті її елементів (у структурній єдності гіпотези, диспозиції, санкції) шляхом логічного аналізу, інтелектуальної роботи, тлумачення. Так, у нормативних приписах кримінального закону гіпотези є передбачуваними, гіпотетичними, які встановлюються шляхом тлумачення.