Розділ четвертий  МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ

Обстежуючи головний убір, особливу увагу треба звернути на підкладку, козирок, стрічки, банти, прикраси. Підозрілі місця старанно прощупуються, проколюються та розпорюються. При особистому обшуку треба уникати зайвих пошкоджень особистого майна обшукуваного.

Рекомендується старанно оглядати вміст кишень, а також усі супутні предмети: парасольки, запальнички, авторучки, пачки із сигаретами, годинники тощо. Оглядаючи взуття, треба враховувати найбільш типові місця приховування предметів контрабанди — халяви, підошви, каблуки. Рекомендується також уважно досліджувати устілки взуття та ортопедичне взуття.

Обстеження тіла людини також доцільно провадити «зверху донизу», послідовно та планомірно. При цьому слід звернути увагу на волосся, яке слід розчесати чистим гребенем. Досвід показує, що у волоссі, особливо під зачіскою, досить часто перевозять наркотики. Крім того, предмети контрабанди часто приховують на різноманітних частинах тіла, використовуючи при цьому пахові западини, рот, ніс, вуха, статеві органи, пальці ніг, прикріплюючи їх до ступні за допомогою лейкопластира та ін.

Обстеження тіла обшукуваного рекомендується здійснювати з допомогою медичного працівника. При наявності бинтів, пластирів чи гіпсових пов’язок варто запропонувати медичному працівникові зняти їх і замінити іншими, якщо це не є небезпечним для здоров’я обшукуваного.

У деяких випадках доцільним є проведення освідування (ст. 193 КПК). Ця невідкладна слідча дія провадиться у тих випадках, коли є підстави вважати, що на тілі підозрюваного, його одязі можуть бути сліди злочину або особливі прикмети (шрами, татуювання, родимі плями). Так, при здійсненні підозрюваним контрабанди наркотичних засобів установлюється: а) чи є на затриманому та його одязі сліди злочину: частки наркотичних засобів, психотропних речовин, лікарських препаратів, що містять наркотики, речі та предмети, що зберегли їх рештки, шприци та ін.; б) чи існують у даної особи ознаки вживання наркотиків: сліди ін’єкцій, крапкові ранки, абсцеси, флегмони, ознаки наркотичного сп’яніння. Потім за допомогою експертизи можна встановити однорідність виявлених часток наркотичних засобів під нігтями підозрюваного з наркотичними засобами, виявленими в тайнику чи інших місцях приховування.

Обшук приміщеньу тактичному плані є більш складним та трудомістким у порівнянні з особистим обшуком. Як свідчить практика, у справах про контрабанду об’єктами обшуку виступають житлові, службові та інші закриті приміщення (каюти, купе, салони літака та ін.), що мають відношення до підозрюваних, співучасників контрабанди, їх знайомих чи родичів.

Предмети контрабанди, документи та інші предмети, що мають доказове значення, можуть зберігатися не лише у приміщеннях, а й на території, що прилягає до них: у ємностях, закопаних у землі; у частинах загорожі чи паркана; під плитами, якими викладають доріжки в саду; у льохах, вигрібних ямах; у надвірних будівлях (лазнях, гаражах, сараях, собачих будках) тощо. При обстеженні городу слід звернути увагу на квіти та інші рослини, що на фоні навколишньої зелені виглядають зів’ялими або слабко укріпленими в землі (горщику). Камені, що є на обшукуваній ділянці, мають бути детально обстежені, оскільки під ними або в них іноді обладнуються тайники.

У кримінальних справах про контрабанду поряд з обшуком з метою забезпечення можливої конфіскації майна дізнавач митниці (слідчий СБУ, прокуратури) зобов’язаний накласти арешт на майно підозрюваного, про що складається мотивована постанова. Накладення арешту і передача майна на зберігання оформляються протоколом, у якому перелічуються описані предмети, вказуються назва, розміри, маса, кількість, приблизна вартість, інші характерні ознаки. У необхідних випадках майно упаковують і опечатують. Крім дізнавача і понятих протокол підписують власник майна, особа, яка прийняла його на зберігання та інші громадяни, які були присутні при арешті майна.

Важливим засобом одержання фактичних даних для успішного розслідування контрабанди є виїмка. Найчастіше виїмці підлягають такі документи: митні декларації, контракти, рахунки-фактури, копії квитанцій на міжнародні поштові відправлення, установчі документи, що підтверджують право на заняття зовнішньоекономічною діяльністю, проїзні квитки затриманих, договори купівлі-продажу, технічні паспорти автомобілів, довідки з МТС про телефонні переговори контрабандистів та їх співучасників, включаючи і мобільний зв’язок, відомості про проживання в готелях та ін. У разі, коли є підстави підозрювати наявність злочинних зв’язків контрабандистів з окремими працівниками торгово-комерційних підприємств, в останніх може бути проведено виїмку товарів та відповідних товарних документів.

Судові експертизи, що є однією з форм використання спеціальних знань, досить широко застосовуються при розслідуванні контрабанди.

Судово-товарознавча експертиза призначається для визначення вартості контрабандного товару, що необхідно для встановлення кваліфікуючої ознаки контрабанди — здійснення контрабанди у великих розмірах, якщо вартість товарів перевищує двісті і більше мінімальних розмірів оплати праці. За допомогою цієї експертизи експерт-товарознавець також може установити підприємство-виробника, найменування, сорт і якість товару, правильність їхнього упакування, маркірування, ціни товару, відповідність указаних показників записам, що містяться в рахунках-фактурах, накладних та ін.

Судово-мистецтвознавча експертиза вирішує питання, пов’язані зі встановленням належності предметів антикваріату (ікон, картин, порцеляни та ін.) до історичних і культурних цінностей, дозволяє встановити справжність предметів антикваріату (оригінал, копія, підробка), авторство відомих майстрів, спосіб виготовлення, час створення даного предмета або виробу, а також визначити вартість цих культурних цінностей.

Судово-хімічна експертиза призначається у справах, в яких предметом контрабанди є отруйні, сильнодіючі, наркотичні та інші речовини невідомого походження. За її допомогою встановлюється належність вилучених речовин або засобів до визначеного класу (виду), а також з’ясовуються інші питання, що мають значення для розслідування певних різновидів контрабанди.

Серед криміналістичних експертиз при розслідуванні контрабанди найбільш часто проводяться: технічна експертиза документів, за допомогою якої можна встановити ознаки підробки митних та інших документів, визначити спосіб внесення в них змін, відновити початковий текст у підробленому технічному паспорті на автомобіль, а також визначити способи підробки відтисків печаток і штампів на митних деклараціях та інших документах; судово-почеркознавча експертиза, що встановлює виконавця рукописного тексту або підпису у різних документах — контракті, рахунку-фактурі, митній декларації, а також на упаковках контрабандних товарів та інших пакувальних матеріалах; дактилоскопічна експертиза встановлює по слідах відбитків пальців рук факт контакту контрабандиста з предметами, документами, пакувальним матеріалом; трасологічна експертиза, об’єктами якої можуть бути тайники, знаряддя та інструменти, за допомогою яких вони виготовлялися, сліди засобів переміщення контрабанди тощо.

Зазначені експертизи у процесі розслідування призначаються в різному поєднанні залежно від особливостей предмета посягання, способів вчинення і приховання контрабанди.

Допит підозрюваного. При розслідуванні контрабанди можна виділити дві найбільш типові ситуації допиту підозрюваного: а) особа, підозрювана у вчиненні контрабанди, дає правдиві показання і визнає себе винною, тобто допит у безконфліктній ситуації; б) допитуваний заперечує факт контрабанди і дає навмисне неправдиві свідчення або відмовляється давати свідчення, тобто допит у конфліктній ситуації.

У першій ситуації допит підозрюваного, як правило, характеризується повним або частковим збігом інтересів допитуваного і слідчого. Тому основане тактичне завдання особи, яка провадить допит у цій ситуації, полягає у з’ясуванні і фіксуванні показань допитуваного у повному обсязі його поінформованості, конкретизації та деталізації їх, щоб кожна з обставин, що фігурують, могла бути перевірена і підкріплена іншими доказами.

У такій ситуації при допиті особи, підозрюваної у вчиненні контрабанди, насамперед детально з’ясовуються: обставини, що є підставою для затримання; характер злочинних дій щодо підготовки, вчинення та приховування контрабандної діяльності; кількість співучасників контрабанди і відомості про них; особливості предметів контрабанди, джерела їх придбання та інші обставини кримінального, перед- і посткримінального характеру, що їй відомі.

В умовах конфліктної ситуації допитуваний, як правило, навмисне перекручує відому йому інформацію, заперечує факт вчинення контрабанди, дає неправдиві показання або взагалі відмовляється від давання свідчень. Тому результативність допиту підозрюваного в такій ситуації залежить, як правило, від повноти зібраної дізнавачем (слідчим) інформації про незаконні дії контрабандиста, а також від правильного вибору і застосування тактичних прийомів. У таких ситуаціях важливо своєчасно виявити, попередити й усунути неправдивість показань підозрюваного. Сумніви у вірогідності показань можуть виникнути як під час, так і після допиту. У першому випадку такі сумніви породжуються суперечливістю свідчень, відсутністю логіки у повідомлених фактах, їх невідповідністю іншим обставинам. В інших випадках неправдивість отриманих свідчень може бути виявлена при їх перевірці іншими слідчими діями (очна ставка, допити свідків тощо), а також при проведенні оперативно-розшукових заходів. Щоб визначити навмисну неправду, слідчий шляхом аналізу фактів має виявити суперечності у свідченнях допитуваного.

Під час допиту підозрюваного у викритті неправди важливе місце належить тактичним прийомам, пов’язаним із пред’явленням доказів. Це можуть бути: письмові докази (розрахунки-фактури, відповіді митних органів на запити про перетинання кордону окремими громадянами або про особисті номерні печатки митників, довідки про телефонні розмови зі співучасниками контрабандної діяльності та ін.); речові докази (предмети контрабанди, пакувальний матеріал, митні декларації зі слідами підчистки, дописки, виправлення, спеціально виготовлений пояс для приховування та переміщення іноземної валюти тощо); протоколи окремих слідчих дій (огляду місця події, допитів свідків та ін.).