Хто такі совки, або Антологія совка

Он такое, признаюсь, от нас стерпел,

Что курортом покажется ад.

Много ль мы ему принесли добра?

До сих пор я в толк не возьму,

Почему всегда он на веру брал,

Что мы нагло врали ему?

И какой народ на земле другой

На спине б своей нас ютил?!

Назовите мне, кто своей рукой

Палачей б своих защитил!»

Вождь поднял бокал. Отхлебнул вина.

Просветлели глаза Отца.

Он усы утер. Никакая вина

Не мрачила его лица.

Ликованьем вмиг переполнился зал…

А истерзанный русский народ

Умиления слезы с восторгом лизал,

Все грехи отпустив ему наперед.

«Без перебільшення найбільшим гріхом радянської влади можна вважати не цілковиту зневагу до особистості, на приреченість мільйонів цих особистостей на роль витратного матеріалу і навіть не на те, що якісь самозванці взяли на себе функцію вирішувати, що таке доцільність, справедливість і так далі, а брехню, яка намагалася пояснити, що відбувається. Українська держава, хоч як прикро це визнавати, яка є спадкоємницею, органічним продовженням і химерним розвитком радянської системи, основні свої зусилля спрямовує на те, щоби реставрувати і розвивати власне цей механізм неправди» (Прохасько Тарас. Мова неправди. «Український тиждень», № 15 (232) 13-19.04.2012, С. 14). Фарисейство – невід'ємний елемент більшовизму – реабілітує його в очах людства. Брехлива і небачено могутня пропаганда, тотальна заборона на інакомислення, «партійна» освіта молоді, дозування інформації, підкуп, репресії та інші методи промивання мозку і формування тунельної свідомості давали можливість обманювати навіть видатних інтелектуалів і гуманістів Європи. Без махрового фарисейства неможливо було б знищити тисячі церков у СРСР, провести індустріалізацію, колективізацію, «культурну» революцію.

«И вот когда он вылупит из себя мировую революцию, Энгельса и угнетенных малайцев и тому подобные галлюцинации, а займется чисткой сараев – прямым своим делом, – розруха исчезнет сама собой».