Розділ «2. Бюджетно-податкові зміни у контексті імплементації Угоди про асоціацію з ЄС»

Кожна держава-член ЄС може застосовувати загальний акцизний збір (податок) (специфічна складова плюс адвалорна складова без урахування ПДВ), розмір якого повинен в кінцевому випадку скласти 60% від середньозваженої роздрібної ціни сигарет, що відпускаються для споживання і не повинен бути нижчим 64 євро, а протягом 2014-2018 рр. вона повинна зрости до 90 євро.

Від держав-членів ЄС, що встановили акцизний збір/податок у розмірі, як мінімум 101 євро за 1000 сигарет від середньозваженої роздрібної ціни, не вимагається дотримання мінімального 60 відсоткового рівня мита.

Варто зазначити, що у країнах ЄС адвалорна частина теж відіграє важливу роль і має тенденцію до спаду у зв'язку з зростанням специфічного компоненту акцизу. Разом з тим, найвищі адвалорні ставки - у таких країнах як Естонія, Фінляндія, Бельгія, Франція, Італія, а найменші - у Нідерландах, Швеції, Данії.

Сигари та сигарили обкладаються акцизом у розмірі 5% від роздрібної ціни, включаючи всі податки, або 12 євро за 1000 одиниць/за кілограм.

Дрібно рублений тютюн (для скручування сигарет) обкладається акцизом загальним розміром не менше, ніж 40% від середньозваженої роздрібної ціни дрібно рубленого тютюну, призначеного для скручування сигарет, що відпускається для споживання, або 40 євро за кілограм.

Загальний збір (податок) на сигарети має складати не менше 43% від середньозваженої роздрібної ціни дрібно рубленого тютюну, призначеного для скручування сигарет, що відпускається для споживання, або 47 євро за кілограм.

Стосовно іншого тютюну для паління - загальний розмір акцизу має складати не менш 20% від роздрібної ціни, включаючи всі податки, або 22 євро за кілограм.

Найбільшим викликом наближення українського законодавства до європейського в частині акцизного оподаткування є гармонізація податкових ставок та мінімального акцизного зобов'язання.

Органам влади необхідно заздалегідь визначати графіки імплементації Директив ЄС щодо алкогольних та тютюнових виробів з урахуванням економічної ситуації в Україні та доходів громадян. Акцизні ставки на тютюнові вироби повинні підніматися щорічно рівними відсотками до європейського рівня для досягнення максимально позитивного результату.

Крім того, існує ймовірність того, що різке підвищення акцизних ставок стимулюватиме незаконне переміщення виробів через кордон. У контексті цього правоохоронним та митним органам також потрібно проводити ефективну політику боротьби з контрабандною та контрафактом.

На даний момент, однією з основних проблем акцизного оподаткування тютюнових та алкогольних виробів є введення акцизного податку на роздрібну торгівлю. Справа в тому, що Податковий кодекс уже передбачає сплату акцизу при виробництві та ввезені підакцизної продукції, тому встановлення акцизу ще й при роздрібній торгівлі буде означати подвійне оподаткування, що суперечить основним принципам оподаткування, а також Директивам ЄС, які Україна повинна імплементувати відповідно до Угоди про асоціацію.

Крім того, суб'єкти господарювання, що здійснюють роздрібну торгівлю алкогольними та тютюновими напоями, додатково сплачують за надання ліцензії на даний вид діяльності. Запропонована норма в першу чергу призведе до подальшого подорожчання продукції. Посилить цю тенденцію чергове підвищення акцизних ставок на тютюнові та алкогольні вироби. Постійне підняття ставок акцизу без належного обґрунтування та врахування платоспроможності населення може призвести до збільшення "тіньової" складової даної галузі, у тому числі до зростання контрабандної та контрафактної продукції. Варто враховувати і те, що фінансові, матеріально-технічні та інші видатки держави на адміністрування нового акцизу можуть перевищити доходи від його сплати. Іншою проблемою є те, що запровадження даного акцизу створюватиме нерівні умови торгівлі для дрібних (МАФи) та крупних торговельних пунктів. Слід зазначити, що коаліційна угода не містила положення щодо введення даного виду акцизного податку.

3. Додатково протягом двох років після набуття чинності цією Угодою Україна зобов'язана імплементувати Директиву Ради 2008/118/ЄС від 16.12.2008 року щодо загального режиму для підакцизних товарів, яка відміняє Директиву 92/12/ЄЕС.

Директива містить загальний механізм встановлення акцизних зборів на товари та послуги, можливість звільнення від акцизних зборів та компенсації акцизних зборів на умовах, що визначаються державами-членами. Відповідно до статті 1 Директиви, підакцизними є спирт та алкогольні напої, тютюнові вироби та енергоносії.

Разом з цим, держави-члени ЄС мають право накладати акцизи також на інші товари, якщо це не суперечить податковому праву

Співтовариства. Наведені механізми діють на території Співтовариства в межах митних кордонів, але держави-члени ЄС можуть направити повідомлення (декларацію) про дію Директиви і на свої заморські території.

4. Директива Ради 2003/96/ЄС від 27.10.2003 року про реструктуризацію системи Співтовариства з оподаткування продуктів енергії та електроенергії.

Для цієї Директиви не визначено чітких термінів імплементації, натомість зазначено, що її положення мають бути впроваджені поступово, виходячи із майбутніх потреб України у сфері захисту навколишнього середовища та енергоефективності, якими вони можуть бути, зокрема, у результаті міжнародних переговорів після 2012 року щодо зміни клімату.

Директива визначає загальні засади, якими повинні керуватися держави-члени ЄС при імплементації стандартів оподаткування енергетичних продуктів. Положення Директиви охоплюють нафтопродукти, природний газ, вугілля та електроенергію.

Директивою закріплено, що держави-члени ЄС не можуть застосовувати до енергетичних продуктів та електроенергії, визначених цим документом, ставки податків менші ніж ті, які закріплені Директивою. Тобто встановлюються мінімальні рівні оподаткування щодо різних видів пального, вугілля, природного газу та електричної енергії, а також передбачаються умови застосування пільгових ставок оподаткування стосовно цих продуктів.