Розділ «ЛЕКЦІЯ 26. Натуралізм у французькій літературі. Еміль Золя»

1. Течія натуралізм, її характерні риси.

2. Е.Золя - теоретик натуралізму в художній літературі.

3. Тематичне розмаїття романів Е.Золя: "Нана", "Черево Парижа", "Пастка".

1. Течія натуралізм, її характерні риси

2. Еміль Золя - теоретик натуралізму в художній літературі

ЕМІЛЬ ЗОЛЯ (1840-1902) народився 2 квітня 1840 в Парижі, у торговому кварталі. Батько Золя - італієць, талановитий інженер, будівельник. Мати - француженка. Коли хлопцеві було 7 років, сім'я переїхала у провансальське містечко Екс через матеріальні негаразди, де пройшли дитячі роки майбутнього письменника. У місцевій гімназії Золя отримав початкову освіту. Коли в 1857 році померла бабуся, матеріальне становище сім'ї стало ще гіршим.

У 1858 році Золя поїхав у Париж, де він був прийнятий у ліцей св. Людовика, за підтримки адвоката Лабо, товариша батька. Так юнак потрапив у становище бідного студента, який прагнув щастя і слави. Він став замкненим і похмурим, ні з ким не товаришував. Зате дуже багато читав. Але спроба завершити освіту, склавши екзамени на звання бакалавра, провалилася (провал на філології). Розпочалися труднощі буденного життя, без постійної роботи. 1862 р. - з великими труднощами влаштувався на постійну роботу пакувальником на складі книговидавництва. Золя продовжував писати вірші, поеми, хоча вони були "вялы и безличны" (Мопассан).

У ці роки Золя почав писати для газет хроніку і літературно-критичні статті. Журналістика сприяла розвитку уваги до дійсності. Незабаром він залишив видавництво і повністю віддався літературній практиці.

У 1864 році Еміль Золя опублікував збірку оповідань "Казки Нінон", але ранні романи залишилися непоміченими. Поступово захоплення творчістю романтиків (що суттєво для ранніх творів) змінилося інтересом до творчості реалістів, зокрема Бальзака, Флобера, до натуралістичних теорій історика літератури Іпполіта Тена.

Творча спадщина Золя багатогранна (декілька збірок оповідань, збірка літературно-критичних і публіцистичних статей, кілька драматичних творів, але першорядне місце займали романи). У "Терезі Ракен" (1867) і "Мадлен Фера" (1868) письменник створив приклади натуралістичного роману.

У митця виник задум епопеї, схожої на "Людську комедію" Бальзака. Він вирішив створити "соціальну історію однієї сім'ї в період Другої імперії", прагнучи втілити в неї положення натуралізму. Майже 25 років він працював над епопеєю "Ругон-Маккари", в якій відображено історію французького суспільства з 1851 по 1871 рр.

Епопея "Ругон-Маккари" (1871-1843) - справа всього життя Золя - складалася з 20 романів. Задум виник у 1868 році. Поштовхом стало захоплення письменника модною теорією спадковості. Золя задумав розглянути 4 покоління однієї сім'ї. Автор поставив дві задачі:

1) "изучить на примере одной семьи вопросы кровной среды";

2) "изобразить всю Вторую империю, начиная с государственного переворота до наших дней".

Намагаючись виконати перше завдання, він склав генеалогічне дерево сім'ї Ру-гон - Макарів, надавши кожному члену сім'ї детальну медичну характеристику з так званих спадкових рис.

Романи перенасичені великою кількістю персонажів (загальна кількість діючих осіб - 1200), які ніколи не мали родинних зв'язків з Ругон-Маккарами, що зроблено для більш повного охоплення дійсності.

До уваги взято період, коли II імперія розвалилась. її історію завершили трагічна війна і Паризька Комуна. Поступово посилилася соціальна лінія в "Ругон-Маккарах" за рахунок біологічної.

"Ругон-Макари" - складний і багатогранний твір. У ньому візначили провідні теми, основні лінії, хоча вони не охопили усього змісту епопеї:

o зображення життя буржуазії ("Кар'єра Ругонів", "Здобич", "Черево Парижа", "Накип", "Гроші" та ін.);