Історія ароматерапії
Ароматерапія веде свій початок ще з часів поклоніння вогню і диму. З того часу людство накопичило багато знань про лікувальну і магічну силу ароматів квітів і рослин, які з часом використовувались у магічних ритуалах, богослужіннях і в народному цілительстві.
Розкопки старовини виявили, що люди з давніх-давен використовували ароматичні речовини для зміни запаху тіла і повітря, знали про їх вплив на психічний і фізичний стани. При розкопках Стародавнього Єгипту, Індії, Китаю, Греції і Риму знаходили посуд із залишками ароматичних олій і мазей. Це вказує на те, що люди навчилися виділяти пахучі речовини з рослинної сировини вже близько 5000 років до н. е.
Це підтверджують численні письмові джерела. Так, в єгипетських папірусах, староіндійських книгах, у Біблії, Корані описано різні способи використання натуральних ароматичних речовин з метою магічного, лікувального, естетичного впливу і як спосіб вираження емоцій, почуттів.
Близько 500 року до н. е. в Корінфі існувала фабрика з виробництва парфумів. Парфуми у ті далекі часи були символом багатства і могутності.
Вважається, що праматір'ю мистецтва ароматерапії є цивілізація Стародавнього Єгипту. Наука про запахи в ті далекі часи досягла високого рівня розвитку, і слава єгипетських жреців в галузі використання ароматів була настільки великою, що багато мудреців і цілителів із різних країн йшли в Єгипет за знаннями.
Високого розвитку в Єгипті набуло мистецтво бальзамування з використанням ароматичних речовин. Відомо, що коли відкрили поховання Тутанхамона (1922 р.), поряд з мумією були посудини з ароматичними речовинами (мирра, ладан), аромат і лікувальні властивості яких збереглися впродовж 3500 років.
Археологами на березі Мертвого моря була віднайдена майстерня, в якій у І столітті до н. е. виготовляли косметичні засоби. Знайдено амфори і пляшечки з ароматичними речовинами, створеними ще Клеопатрою. Вона була неперевершеним майстром чарівних ароматів і косметичних засобів.
У 1963 році на околиці Риму будівельники випадково натрапили на стародавнє поховання, яке зберігалося тисячоліттями. Коли відкрили саркофаг, люди були здивовані - там лежала дівчина. Вона наче недавно заснула. На її обличчі застигла на-півусмішка, губи були рожеві. Здавалось, що чорні вії ось-ось здригнуться і вона прокинеться, розплющить очі. Навколо неї витав чарівний аромат, в якому переважав евкаліпт. Вчені були здивовані, що мозок дівчинки дуже добре зберігся.
Відомо, що без використання пахощів та ефірних олій у стародавніх єгиптян не обходився жоден культовий священний ритуал.
Ще великий Гіппократ вважав, що шлях до здоров'я лежить через ароматичні ванни, ароматичний масаж, які він рекомендував використовувати щоденно під час хвороби і регулярно для підтримання життєвих сил і здоров'я.
У стародавніх Афінах будь-яка красуня знала, що руки повинні пахнути м'ятою, а обличчя - пальмовою олією. Зніжені патриції гордого Риму буквально купалися в парфумах, вони скраплювали ними не тільки свій одяг, але і вулиці, якими мав проїхати імператор.
У Парижі часів Катерини Медічі кожна дама знала, якими запахами привабити кавалера, а які парфуми можуть викликати у чоловіків відразу. За ароматом парфумів можна було визначити соціальне становище людини, тому що проста швея не мала права користуватися парфумами, які використовувала маркіза. Мода на запахи змінювалась, як і мода на одяг.
Уміння правильно користуватися парфумами - це мистецтво. На жаль, ніде його не навчають. Поняття про культуру запахів поки що не існує.
Ароматичні речовини (олії, парфуми) потрапили в Європу у XII столітті разом з хрестоносцями, які почерпнули свої знання у арабів.
У XVI столітті в Німеччині фізіолог зі Страсбурга Браунцвейг опублікував "Книгу істинного мистецтва дистиляції", в якій описав 25 різних ефірних олій. З кінця XV до початку XVIII століття було одержано 120 ефірних олій.
Французький хімік Р. М. Хайтефос вважається батьком ароматерапії. Він запропонував цей термін у 1937 році і цікавився в основному косметичними і дерматологічними аспектами використання ефірних олій. Французький лікар Жан Вальє використовував ефірні олії для дезінфекції і обробки ран, зняття спазмів внутрішніх органів. Його вважають класиком ароматерапії, в нього е монографії з фіто- і ароматерапії. Одна з них - "Ароматерапія. Лікування хвороб ефірними оліями і рослинами" - кілька разів перевидавалась.
У 20-30-х роках італійські вчені під керівництвом Ренато Кайоло та Джованні Гарі провели низку експериментів з використанням ефірних олій і виявили їх сильний вплив на нервову систему. Виходячи з цього, вони запропонували ефективні способи лікування депресії та істерії ефірними оліями.
Здавна було відомо, що за допомогою запахів можна керувати настроєм і працездатністю. Наприклад, перед прийомом гостей столи протирали м'ятою, щоб створити піднесений, веселий настрій у присутніх. У середні віки студенти носили вінки з петрушки і м'яти під час підготовки до екзаменів для того, щоб активізувати пам'ять і швидше запам'ятати матеріал. Відомо, що Байрон обкурював себе запахом трюфелів і плідно працював довгі роки.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Стимуляція здоров'я та інтелекту» автора Чепига М.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. ЗАПАХИ У НАВЧАННІ ТА ОЗДОРОВЛЕННІ“ на сторінці 1. Приємного читання.
