ПРАВОВИЙ ТА ДОБРОВІЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ
Критика реклами
Ми почали цю книгу з економічного обґрунтування необхідності рекламної діяльності, і хоча рівень активності рекламної діяльності, як правило, відображає матеріальний стан та рівень життя країни, реклама є об'єктом жорсткої критики. Представники лівих інтелектуальних кіл (у тому числі навіть шкільні вчителі !) часто називають рекламу аморальною та паразитичною силою, що вихваляє фальшиві цінності та спокушає людей купувати речі, які їм не потрібні або які вони не можуть собі дозволити. Кажуть, що реклама створює нездійсненні мрії. Реальним прикладом такого ставлення до реклами є Індонезія, де було заборонено телевізійні рекламні ролики на підставі того, що вони нібито вселяють непотрібні надії в бідних людей! Послухати цих критиків, так вони охоче жили б у примітивному суспільстві або в середньовіччі, тобто за тих часів, коли індустріальна революція ще не почала формувати сучасне суспільство.
Критики реклами роблять одну велику фундаментальну помилку: вони звинувачують в усьому знаряддя, а не того, хто ним користується. Реклама ні в чому не винна, а ось рекламодавці, навмисне чи ні, зловживають нею або неправильно її використовують. Зі зловживаннями в галузі реклами борються організації захисту прав споживачів, спираючись на відповідні закони, а також органи, створені самою рекламною індустрією. Прошу звернути увагу на те, що йдеться про зловживання в галузі реклами, а не про рекламу як форму зловживань. Ця різниця є ключовою для правильного розуміння матеріалу цього розділу.
Правовий контроль проти добровільного
З моменту заснування в 1926 р. Національного комітету пильності, британський світ реклами зацікавлений у добровільному регулюванні своєї діяльності. Різні уряди, здебільшого лейбористські, також намагалися контролювати рекламну діяльність за допомогою відповідного законодавства. У британському законодавстві 250 законів та правил так чи інакше стосуються реклами, а тепер до них слід додати ще й директиву Ради Європи.
Переваги та недоліки двох форм контролю все ще є предметом дискусій. Яка з них є ефективнішою? Чи взагалі потрібні дві форми контролю? Ці два питання вимагають глибоких роздумів, оскільки відповіді на них є набагато складнішими за прості твердження, що обидві форми є корисними і ефективними, але з різних причин.
Характеристика законодавства
Основні особливості правового контролю:
• 1. Є писані закони, які рекламодавець, виходячи зі свого обов'язку перед суспільством, повинен виконувати, і за порушення яких йому загрожує штраф або ув'язнення.
• 2. Закон може мати превентивну природу, тобто з нього можна дізнатися, які саме дії є протиправними.
• 3. Дія деяких законів полягає в їх тлумаченні судами, і вони можуть не набирати чинності до моменту створення прецеденту.
• 4. Закон може бути застосований або на вимогу позивача або згідно з рішенням держави, яка вирішить розглядати справу в суді із застосуванням норм загального або статутного права. Цей процес може бути дорогим, багато часу може пройти перед тим, як справа потрапить до суду, та й сам процес може тривати довго. На той момент, коли суд ухвалить яке-небудь рішення (а це може статися через 3—5 років), протизаконну акцію вже буде здійснено, шкоди, яка б там вона не була, буде завдано, а вся справа вже стане історією.
Характеристика добровільного контролю
Добровільний контроль відрізняється від правового такими особливостями:
• Існують писані рекомендації, що їх рекламодавець, виходячи з його обов'язку перед суспільством, має виконувати. Рекламне агентство, що порушує ці рекомендації, ризикує втратою офіційного статусу та права на комісійні, тимчасом, як клієнт ризикує своєю репутацією, якщо в Комісію з рекламних стандартів (Advertising Standards Authority — ASA) буде подано скаргу. ASA щомісяця публікує свої рішення, які широко цитуються (див. 38).
• Порушнику не загрожує жодне покарання, за винятком вищезазначених та необхідності внести корективи до рекламного матеріалу або взагалі його зняти. ASA не уповноважена стягувати штрафи.
• Добровільний контроль саморегулюється, і його метою є запобігання неетичній рекламі. Якщо рекламодавець має намір порушити
Британські кодекси реклами та стимулювання збуту (British Codes of Advertising and Sales Promotion — BCASP), в цьому разі в ролі цензорів виступають засоби масової інформації, в ролі "запобіжників" — рекламні агентства. Засоби масової інформації не хочуть вислуховувати скарги аудиторії і мають піклуватися про свою власну репутацію, а рекламне агентство не хоче залишитися без доходів через втрату права на комісійні. Отже, ми ще раз переконуємося, що "поганим" може бути конкретний рекламодавець, а не реклама в цілому.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Реклама» автора Колодний А.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПРАВОВІ ТА ЕТИЧНІ АСПЕКТИ РЕКЛАМНОЇ СПРАВИ“ на сторінці 1. Приємного читання.
