Вибір каналів розподілу продукції. Основні підсистеми управління розподільно-збутовою мережею

Планування маркетингу

• а) корпоративні - це ті системи, в яких усі послідовні стадії, починаючи з виробництва і закінчуючи реалізацією, перебувають в єдиній власності. Таку вертикальну інтеграцію найчастіше застосовують компанії, що прагнуть якнайширше контролювати канали розподілу. Зазвичай, власником, який організовує навколо себе систему самозабезпечення, є виробник;

• б) договірні - це найпоширеніші сьогодні системи, в яких незалежні члени взаємопов'язані договірними відносинами. Існує декілька видів договірних вертикальних маркетингових систем:

  – добровільні об'єднання роздрібних торговців під егідою оптовиків. Оптові торговці формують піраміди різних роздрібних і дрібнооптових торговців, заохочуючи їх пільгами і знижками для того, щоб ті швидше передали товар покупцю. З цією метою оптовик розроблює спеціальну програму, яка передбачає стандартизацію торгової практики роздрібних торговців і зниження витрат на здійснення закупівель;

  – кооперативи роздрібних торговців. Роздрібні торговці об'єднуються і утворюють підприємство, що здійснює оптову закупівлю, а можливо, і виробництво. Вони закуповують товари через цей кооператив і спільно планують рекламну діяльність. Отриманий прибуток розподіляється між учасниками пропорційно обсягу зроблених закупівель. Роздрібні торговці, які не є членами кооперативу, також можуть закуповувати товар, але не беруть участі в розподілі прибутків.

  – франчайзинг. Власник каналу (франчайзер) формує мережу з підприємств з продажу його продукції, погоджуючись на певні умови. Власник може об'єднати кілька послідовних стадій виробництва і розподілу. Існує три види франчайзингу:

  – система роздрібних власників привілеїв під егідою виробника. Виробник формує мережу з торговців або незалежних дилерів, яким видає ліцензії на право продавати свою продукцію. Вони, у свою чергу, погоджуються дотримуватися певних умов збуту й організації обслуговування. Наприклад, фірми розроблюють градацію знижок для різних категорій покупців, систему обслуговування та придбання запасних частин безпосередньо через виробника;

  – система оптовиків-власників привілеїв під егідою виробника. У цьому випадку виробник формує мережу з оптових торговців, яким видає ліцензії на право торгівлі його товаром. Наприклад, фірма "Соса-Соlа" видає такі ліцензії власникам різних заводів, яким постачає концентрат, напою і пластикові упаковки. Часто систему забезпечення упаковкою підприємства формують самостійно;

  – система власника привілеїв під егідою фірми послуг. Фірма послуг формує комплексну систему повідомлення споживачам про свої послуги.

• в) Керовані - системи, один з учасників яких, як правило, дуже потужний. Він спроможний домогтися від своєї мережі розподілу організації виставок, ярмарків, презентацій, виділення торгових площ з метою ще більшого зміцнення своїх позицій. У цьому разі канали розподілу наділені ініціативою і самостійністю.

• 2. Широкий або вузький канал руху товару. За цією ознакою визначається кількість учасників збуту на кожному етапі товароруху. Фірма-виробник має вузький канал, коли у неї на кожному етапі задіяний один або два посередники; широкий канал - якщо фірма-виробник застосовує багато посередників.

На базі широкого каналу формується горизонтальна система збуту. Це такий вид складної системи збуту, коли на якомусь етапі руху товару, посередники (гуртові та роздрібні торговці) об'єднуються для сумісних торгових дій на постійній або тимчасовій основі (наприклад, добровільні мережі магазинів). Одна з фірм-посередників може здійснювати горизонтальну експансію, придбавши компанії, які виконують аналогічні функції, або відкривши власні філіали.

В межах визначених систем збуту залежно від того, чи мають посередники право підписувати угоди із третіми особами, розрізняють чотири групи посередницьких структур:

• 1) посередники, які не мають права підписувати угоди із третіми особами ні від свого імені, ні від імені довірителя (принципала) - агенти-представники, брокери, маклери. На роль агентів залучаються солідні фірми або впливові фізичні особи. їм виплачується винагорода в розмірі 2-5% від суми укладених з їхньою допомогою угод. Принципал іде на значні витрати тому, що в майбутньому він зможе укласти угоди безпосередньо, без участі агента. Брокери-посередники при підписанні договорів зводять контрагентів. Доходи брокерів можуть формуватись як певний процент від вартості проданих товарів або як фіксована винагорода за кожну продану одиницю товару. Брокери торгують великими партіями товару, тому ставки на їхні послуги звичайно не дуже значні. Великі брокерські фірми співробітничають із банками в кредитуванні покупців, іноді самі виступають кредиторами, що, природно, підвищує вартість їхніх послуг;

• 2) посередники, що підписують угоди із третіми особами від свого імені, але за рахунок довірителя (виробника) - комісіонери або консигнатори. Суть комісійних операцій полягає в тому, що довіритель (комітент) доручає комісіонеру провести з третьою особою операцію покупки або продажу. При цьому виробник залишається власником продукції до її передачі та оплати кінцевим споживачем. Договір про поставку підписується від імені комісіонера, який зобов'язаний забезпечити збереженість товару. Крім цього, між комітентом і комісіонером може бути укладений договір "делькредере", у якому комісіонер приймає на себе відповідальність за платоспроможність покупців, винагорода комісіонера при цьому буде вище;

• 3) посередники, які підписують угоди від імені й за рахунок довірителів - агенти-повірники, торговельні агенти. При цьому агенти діють від імені принципала. Агенти-повірники виступають як представник або помічник іншої особи (принципала), основної відносно них. Агентський договір носить тимчасовий характер (з можливістю пролонгації) й обмежений певною територією, на якій агент діє. Крім того, угодою може бути передбачено, що принципал відшкодує агентові витрати з реклами, за проведення презентацій і т. ін.;

• 4) посередники, які підписують угоди із третіми особами від свого імені й за свій рахунок - купці, дистриб'ютори, дилери. Дистриб'ютори несуть всі ризики, пов'язані зі псуванням або втратою товарів, а також з неплатоспроможністю покупців; такі угоди супроводжуються договорами купівлі-продажу товарів (якщо тільки товари не поставляються в кредит), тобто дистриб'ютор купує товар у принципала. Дистриб'ютор має право самостійно встановлювати ціну на придбані товари і укладати договори із субагентами, організуючи власну збутову мережу;

• 5) оптові, рідше роздрібні посередники, які ведуть операції від свого імені та за свій рахунок - дилери. Товар купується ними згідно договору поставки. Розрізняють два види дилерів: ексклюзивні - вони є єдиними представниками виробника в даному регіоні та наділені винятковими правами реалізації його продукції та авторизовані, які співпрацюють із виробником на умовах франчайзи.

Посередники також класифікуються відповідно їхньому місцю на ринку:

• прості агенти. Відповідно до угоди про просте агентство принципал надає агентові право збувати товари принципала на території агента за винагороду. При цьому не обмежується право принципала збувати свої товари на тій же території через інших агентів за умов не надавання агентам більше пільгових умов;

• агент із правом "першої руки". Згідно цієї угоди принципал зобов'язаний спочатку запропонувати товар агентові й тільки після його відмови продавати товар на його ринку самостійно або через інших посередників без виплати агентові будь-яких було компенсацій. Відмова надається в письмовому вигляді, причини можливої відмови мають бути детального обговорені в самій угоді;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування маркетингу» автора Овєчкіна О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вибір каналів розподілу продукції. Основні підсистеми управління розподільно-збутовою мережею“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Заліковий модуль 1. Формування концепції сучасного маркетингу

  • Розвиток ринку та еволюція концепцій маркетингу

  • Соціально-етичний маркетинг та його місце в системі концепцій маркетингу сучасних підприємств

  • Змістовий модуль 2. Сучасна модель маркетингу та її особливості

  • Структура і комплекс маркетингу фірми в системі чинників маркетингового середовища

  • Типи і види організаційної структури маркетингу взаємодій компанії та їх особливості

  • Основні види маркетингу взаємодій та їх класифікація. Взаємозв'язок традиційних і сучасних напрямів маркетингової діяльності фірми

  • Змістовий модуль 3. Управління маркетингом взаємодій фірми та його підсистеми

  • Основні підсистеми інтегрованої моделі управління маркетингом взаємодій фірми

  • Планування в системі складових маркетингового менеджменту фірми

  • Особливості ухвалення управлінських рішень в системі маркетингових комунікацій фірми

  • Змістовий модуль 4. Методологічні підходи до планування маркетингу

  • Загальні підходи до складання маркетингових планів. Класифікація планів маркетингу

  • Основні показники плану маркетингу

  • Система маркетингового контролю та її особливості

  • Змістовий модуль 5. Особливості стратегічного планування маркетингових комунікацій фірми

  • Основні підходи до визначення маркетингової стратегії фірми. Види стратегій маркетингу

  • Стратегічне планування і БТР-маркетинг: проблеми сегментації цільового ринку

  • Правила ухвалення стратегічних планових рішень у сфері маркетингової діяльності фірми

  • Змістовий модуль 6. Тактичне планування маркетингової діяльності компанії

  • Основні етапи і процедури тактичного планування маркетингових взаємодій фірми

  • Заліковий модуль 2. Політика планування маркетинг-мікс компанії

  • Товарний субмікс в системі маркетингових взаємодій фірми. Стратегічні і тактичні цілі товарної політики

  • Розробка і реалізація товарної політики компанії

  • Змістовий модуль 8. Цінова політика компанії та її планування

  • Процес вибору маркетингових підходів і методів визначення цін. Чинники, що впливають на ціноутворення

  • Етапи планування цінової політики компанії та їх особливості. Види цінових стратегій маркетингу

  • Змістовий модуль 9. Планування розподільно-збутової політики фірми та її особливості

  • Вибір каналів розподілу продукції. Основні підсистеми управління розподільно-збутовою мережею
  • План продажів (збуту) і особливості його розробки

  • Основні рішення, що приймаються фірмою в сфері маркетинг-логістики. Стратегії маркетинг-логістики

  • Змістовий модуль 10. Планування комунікаційної політики маркетингу

  • Способи формування попиту і стимулювання збуту. Планування рекламної діяльності фірми, особистих продажів і зв'язків з громадськістю

  • Особливості планування нових форм просування товарів фірми. Спонсоринг. Продукт-плейсмент. Брендинг

  • Змістовий модуль 11. Основні засади екологічного маркетингу

  • Поняття концепції екологічного маркетингу.

  • Підходи до визначення категорії "екологічно чистий товар"

  • Екологічна політика підприємства

  • Перелік рекомендованої літератури

  • ГЛОСАРІЙ