Основними стратегіями, які враховують географічний чинник, можуть бути названі наступні [14]:
• 1) стратегія ціни, встановленої в місці походження товару. Фірма (продавець) бере на себе витрати з доставки товару на станцію відправлення і його вантаженню на транспортний засіб. На поставлений товар указується так звана фактурна ціна, яка може включати витрати на перевезення товару, вантажно-розвантажувальні операції, страхування, сплату митного збору та інших зборів. В даному випадку фактурна ціна обмежується калькуляцією тільки частини витрат обігу (витрат на перевезення товару від складів фірми-продавця до станції відправлення). Такими фактурними цінами в зовнішньоторговельній діяльності вважають ціни ФОБ ("франко-порт"), ФАС ("франко вздовж борту судна"), ФСА ("франко-перевізник"). При цінах ФОБ обов'язки продавця з доставки вважаються виконаними після того, як товар передано на судно у вказаному порту відвантаження. З цього моменту всі витрати і втрати, пов'язані зі псуванням товару має оплачувати покупець. При цінах ФАС продавець зобов'язаний доставити товар до борту судна подальшого транспортування. З цього моменту всі витрати і ризики з псування товару несе покупець. Використання ціни ФСА передбачає, що в обов'язки продавця входить доставка товару до пункту, вказаного покупцем (при цьому не враховуються експортне мито). При франко-цінах географічна відстань не має значення, отже в кращому становищі знаходяться віддаленіші споживачі за рахунок тих, хто розташований ближче до виробника або продавця.
• 2) стратегія ціни, встановленої з частковим або повним прийняттям продавцем витрат з доставки. Це можуть бути ціни ДАФ ("поставлено на кордон") і СІФ ("вартість, страхування і фрахт"). Ціни ДАФ включають витрати продавця з постачання товару до обумовленого розвантажувального порту (у зовнішній торгівлі) або до обумовленого місця усередині країни. Ціни СІФ, які звичайно застосовують у зовнішній торгівлі, означають, що продавець несе витрати з постачання товарів та їх страхування в процесі транспортування (окрім гуртової ціни, сюди включаються страховка і вартість фрахту до позначеного розвантажувального порту);
• 3) стратегія ціни, встановленої стосовно базисного пункту. Фірма вибирає той або інший пункт (місто) як базисний і стягує зі всіх покупців транспортні витрати, які дорівнюють вартості доставки з цього пункту, незалежно від того, де насправді здійснюється відвантаження;
• 4) стратегії зональних цін, які фірма встановлює для виділених нею зон. Всі покупці, що знаходяться в межах однієї зони, платять єдину ціну, яка стає вище по мірі віддаленості зони.
Стратегії дискримінаційних цін достатньо широко застосовуються в сучасному маркетингу взаємодій. Суть цих стратегій полягає у тому, що фірма будує процес ціноутворення на врахуванні відмінностей споживацьких сегментів, товарів, місць їх реалізації і т. д. Встановлення дискримінаційних цін здійснюються за наступними формами:
• встановлення цін на товари при вертикальному і горизонтальному розподілі ринку. Вертикальний розподіл ринку, що передбачає відповідно вертикальну диференціацію цін, означає, що продавець пропонує свою продукцію кільком не пов'язаним один з одним сегментам, які мають свої особливості формування і тенденції розвитку покупацького попиту. Якщо єдиний ринок певного товару розділяється фірмою-продавцем на окремі споживацькі сегменти, відмінні за купівельною здатністю, то спостерігається горизонтальний розподіл ринку із встановленням горизонтальної диференціації цін;
• встановлення цін з урахуванням місцезнаходження товару (місця його реалізації). У цьому випадку товар продається за різною ціною в різних місцях (центр міста, передмістя), хоча витрати збуту в цих місцях однакові;
• встановлення цін з урахуванням фактору часу. В цьому випадку ціна міняється залежно від часу доби, сезону, дня тижня.
Стратегії знижок з цін активно використовуються фірмами, які вибрали концепцію маркетингу взаємодій. Стратегії знижок дозволяють багатьом фірмам зміцнити своє становище на ринку, формуючи лояльний купівельний попит.
Основними видами стратегій знижок з цін є такі:
• 1. Стратегія знижок за платіж готівкою, коли пропонується зниження ціни для тих покупців, які швидше встановленого терміну оплачують рахунки. Такі знижки застосовуються фірмами-продавцями з метою скорочення витрат, пов'язаних зі стягненням боргів за дебіторськими рахунками і підвищення ліквідності власних оборотних коштів.
• 2. Стратегії знижок з ціни, що встановлюються з метою збереження максимально можливого обсягу продажів:
– прогресивні знижки (progressive discount) з ціни за покупку великої кількості товару;
– сезонні знижки (seasonal discount) покупцям, що здійснюють позасезонні покупки товарів і послуг;
– бонусні (bonus discount) і спеціальні знижки (extra discount), що надаються постійним клієнтам і покупцям, в яких фірма особливо зацікавлена (привілейованим клієнтам);
– клубні знижки (club discount), що надаються членам різних дисконтних клубів на послуги і товари;
– знижки з цін за умови здачі покупцями старих моделей товару;
– функціональні знижки (посередницькі торгові знижки), запропоновані фірмою-продуцентом суб'єктам каналу товароруху, які виконують певні функції з продажу товару, його зберігання і транспортування;
– експортні знижки (export rebate) надаються національними продавцями товарів іноземним покупцям понад тих знижок, що діють для покупців внутрішнього ринку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування маркетингу» автора Овєчкіна О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Етапи планування цінової політики компанії та їх особливості. Види цінових стратегій маркетингу“ на сторінці 2. Приємного читання.
