де й - питома вага сезонної групи товарів у загальному місячному обсязі продажів; , йг - середньомісячна питома вага сезонних товарів; і =1-12.
Коефіцієнт варіації розраховується у такий спосіб:
де хі - обсяг попиту на товарну позицію протягом і-того місяця; , х - середньомісячний попит на товарну позицію, що оцінюється; " - кількість місяців, за якими здійснюються розрахунки.
Визначивши приведені вище коефіцієнти, фірма-виробник (або фірма-торговий посередник) матиме необхідну інформацію для прийняття рішень щодо можливого упорядкування товарного асортименту та вибору моделі поповнення запасів певних товарних груп або видів продукції. Означені рішення вимагають побудови кривої ХУ2-аналіза (за вертикальною віссю знаходиться значення у-коефіцієнта, за горизонтальною - виставляються товарні позиції); надалі будується матриця АВС-ХУ2-аналізу з тим, щоб з'ясувати, які моделі поповнення запасів слід використовувати [69, с. 166-169]:
• а) за умов стабільних витрат певних товарних позицій - розраховувати їх за методом БОС) (модель Вільсона);
• б) за умов високого рівня товарообігу і низького рівня надійності прогнозів - постачання певних товарних позицій на замовлення;
• в) за умов низького рівня товарообігу та низького рівня надійності прогнозів - мінімізувати розмір запасів;
• г) за умов тривалого постачання з певними інтервалами оптимальний розмір замовлення може бути таким, щоб підтримувати безперервне постачання споживачеві. У цьому випадку модель Вільсона набуває такого вигляду:
де А - вартість розміщення одного замовлення; 5 - запланований обсяг реалізації замовлень (нат. один.); І - витрати на зберігання одиниці замовлення у плановому періоді (гр. один.); 5 - середньодобова реалізація запасів (гр. або нат. один.); й - середньодобовий обсяг надходження товарів на склад (гр. або нат. один.).
Управляючи товарним асортиментом, фірма може досягти запланованого рівня прибутковості виробництва й збуту окремих товарів і асортиментних груп та завоювати значну в порівнянні з основними конкурентами частку галузевого ринку. Досягаючи цієї мети, фірми пропонують або широкий товарний асортимент, незважаючи на те, що, можливо, окремі товари не дають прибутку, або звужений асортимент лише прибуткових виробів, використовуючи таким чином переваги нарощування (розширення).
Нарощування вниз - це розширення асортименту за рахунок товарів і послуг нижчого рівня. Багато фірм спочатку розташовуються у верхньому ешелоні ринку і надалі поступово розширюють свій асортимент, щоб охопити нижчі ешелони. Нарощування вниз може мати на меті проникнення в найбільш швидкорослі сегменти ринку (одним з прорахунків американської корпорації "Ксерокс" було небажання нарощувати вниз свій асортимент. Ця фірма втратила до 50% ринку через те що не бажала випускати копіювальні апарати малих розмірів, а японські фірми зробили це швидко і успішно).
Нарощування вгору - це розширення асортименту за рахунок товарів і послуг вищого рівня. Фірми, діючі в нижчих сегментах ринку, звичайно бажають проникнути у вищі. Рішення про нарощування асортименту вгору може виявитися ризикованим для фірми. Конкуренти у вищих ешелонах ринку можуть перейти в контратаку, почавши у відповідь проникнення в нижчі ешелони. Крім того, покупці достатньо довго можуть не визнавати здатності нової фірми виробляти товари високої якості.
Фірма, що працює в середньому ешелоні ринку, може ухвалити рішення про нарощування свого товарного асортименту одночасно вгору і вниз, тобто ухвалити рішення про двостороннє нарощування. Прикладом такого рішення може служити товарна стратегія фірми "Тексас інструменте" на американському ринку мікрокалькуляторів. Фірма спочатку запропонувала свої вироби як товари середньої ціни і середнього рівня якості. Поступово "Тексас" стала впроваджувати на ринок якісніші калькулятори, продаючи по тим самим і навіть нижчим цінам. Така стратегія дозволила фірмі відвоювати собі велику частку продажів у вищих ешелонах ринку, потіснивши корпорацію "Хьюлетт-паккард".
В межах товарного асортименту здійснюється управління певними групами товарів (товарними лініями), що передбачає (рис. 7.13):
• подовження товарних ліній: витягування вгору - введення більш якісних, з широкими функціональними можливостями і, як наслідок, більш дорогих модифікацій (товарних одиниць єдиної товарної лінії або асортиментної групи) продукції;
• витягування вниз - введення спрощених і більш дешевих модифікацій продукції;
• збільшення довжини лінії шляхом введення товарних одиниць у межах одного цінового діапазону;
• скорочення товарних ліній - зменшення кількості модифікацій продукції.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування маркетингу» автора Овєчкіна О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розробка і реалізація товарної політики компанії“ на сторінці 17. Приємного читання.
