Рис. 5.13. Матриця стратегій М. Портеру
Згідно рис. 5.13, за матрицею стратегій Портеру розрізняють: 1. Стратегію диференційованого маркетингу, яка застосовується за умов орієнтації фірми на великий ринок, якщо пропонується не стандартизований товар, а "унікальний", що відрізняється від продукції конкурентів і має неповторні з точки зору покупців характеристики (якість, технологічна новизна, простота експлуатації, дизайн, умови продажу тощо). В даному випадку фірма може встановити високу ціну на свою продукцію, і витрати тут відіграють другорядну роль. Прикладами успішної реалізації стратегії диференціювання є маркетингова діяльність фірми "Мерседес", яка пропонує неповторні за якісними експлуатаційними характеристиками авто, або фірми "Браун", яка виробляє побутові електроприлади особливого дизайну і функціональності.
• 2. Стратегію недиференційованого маркетингу (стратегію переваг за витратами) застосовує фірма, яка орієнтується на великий ринок і здійснює масове виробництво, що дозволяє знизити витрати на одиницю продукції стандартного типа. Прикладом проведення стратегії недиференційованого маркетингу є маркетингові дії фірми "Херши", яка вдало пропонувала ту ж саму марку шоколаду для декількох сегментів (груп) покупців: всі її маркетингові рішення з організації пропозиції стандартного товару переслідували головну мету - скорочення витрат.
• 3. Стратегію концентрованого цільового маркетингу (стратегію концентрації на сегменті) застосовує фірма, концентруючись на специфічному вузькому сегменті ринку, якого цікавлять низькі ціни та (або) унікальна пропозиція товару. Фірма спрямовує свої фінанси і виробничі ресурси на декілька ключових товарів, призначених певній групі покупців. Концентрований маркетинг зазвичай є привабливим для великих рентабельних фірм, наприклад, таких як компанія "Фольксваген", що певний період часу зосередила свої зусилля на ринку малолітражних авто, або фірма "Х'юлетт-Паккард", що сконцентрувалася на ринку дорогих калькуляторів. Модель М. Портеру таким чином надає значний простір для вибору маркетингових стратегій (рис. 5.14).
Рис. 5.14. Модель М. Портеру: портфельні стратегії
На рис. 5.14. показана И-подібна крива, що описує маркетингову діяльність фірми з вибору розглянутих вище стратегій сегментації.
Визначаючи зв'язок між часткою на ринку і рентабельністю капіталовкладень, фірма не має потрапити в "болото" (критичну зону спаду продаж і збитків) через погано сконцентровану стратегію за відсутності цінового лідерства. Узагальнюючи перелічені вище особливості вибору портфельних стратегій, можна зробити наступні висновки:
• а) фірми з незначною часткою на ринку можуть мати успіх, якщо проводитимуть добре сконцентровану стратегію;
• б) фірми, які мають значну частку на ринку, досягатимуть успіху, якщо стратегія концентрації обрана як тимчасова, а довгостроковою є стратегія диференціації;
• в) фірма може сповзти в "болото", втративши свою частку на ринку і дохід, якщо вона не має унікальної продукції та переваг за витратами.
За результатами проведення систематичних маркетингових досліджень служба маркетингу має отримати чітку й повну інформацію про фактичний стан і ринкові позиції її СБО для розробки заходів щодо уникнення "зони збитків".
П'ятий підхід: вибір маркетингової стратегії може проводитися на базі багатокритеріальної матриці "привабливість ринку-конкуренто-спроможність фірми", розробленої Ж.-Ж. Ламбеном. Дана матриця будується на оцінках привабливості обраних цільових сегментів ринку і конкурентних переваг фірми. Останні визначаються набором характеристик, властивостей товару або марки, які обумовлюють переваги фірми над своїми прямими конкурентами. Ці переваги створюються завдяки реалізації стратегії домінування, стратегій агресивного або селективного зростання та стратегії низької активності (рис. 5.15).
Рис. 5.15. Матриця стратегій Ж.-Ж. Ламбена
За матрицею стратегій Ламбена, представленої на рис. 5.15, фірма може обрати:
• 1. Стратегію низької активності (зона А), коли, маючи високу конкурентоспроможність, фірма прагне звільнитися від непривабливого ринкового сегмента.
• 2. Стратегію агресивного зростання (зона В) за умов конкурентоспроможності на ринкових сегментах, що представляють комерційний інтерес.
• 3. Стратегію селективного (вибіркового) зростання (зона С), коли, маючи низьку конкурентоспроможність, намагається знайти свою "нішу" на привабливих ринкових сегментах.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування маркетингу» автора Овєчкіна О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні підходи до визначення маркетингової стратегії фірми. Види стратегій маркетингу“ на сторінці 3. Приємного читання.
