Тема 4. Аудит стратегії маркетингу

Маркетинговий аудит

• стратегії на стадії росту товару;

• стратегії на стадії зрілості товару;

• стратегії на стадії спаду товару.

Наведемо, які з них характерні для певної стадії життєвого циклу підприємства.

Основними різновидами стратегій підприємств на стадії впровадження товару на ринок виділяють стратегії піонера — № 81 та послідовника — № 82. Ці стратегії є характерними для підприємств на стадії створення, розвитку та "стійкої" зрілості. Головним фактором, умовою створення підприємства часто є наявність ідеї щодо виробництва і збуту нової продукції. Таким чином, підприємство приймає стратегію піонера, що передбачає розробку та впровадження принципово нового товару-№ 60. "Піонерінг" передбачає високий ступінь ризику, але пропонує натомість низькі вхідні бар'єри і, можливо, значну віддачу". На стадії росту з метою збільшення ринкової частки підприємство може приймати такі маркетингові стратегії як розширення товарної лінії-№ 61, що є результатом стратегії послідовника. На стадії "стійкої" зрілості підприємство, підтримуючи позицію ринкового лідера та прагнучи зберегти свою частку на ринку, може також успішно застосувати стратегії послідовника. Підприємство на стадії зрілості володіє більшими ресурсами, а тому має можливість виходу на ринок більших масштабів, ніж у піонера. Останнього, уникаючи його помилок, зрілі підприємства можуть перевершити у технології, якості товару, тощо. При цьому застосовуються маркетингові стратегії "спрощення" товару шляхом зниження витрат — № 69 або принципового вдосконалення існуючого товару — № 55. Якщо ж підприємство займається в галузі досліджень та розробок, то також є реальна можливість створення ним нового товару. Стадіям "пасивної" зрілості та занепаду, як правило, такі стратегії не характерні. Однак, якщо підприємство на стадії занепаду матиме можливість та ресурси обрати за мету переорієнтацію — № 43 напряму своєї діяльності, то може застосувати згадані маркетингові стратегії.

Оскільки на стадії зростання життєвого циклу товару попит на нього перевищує пропозицію, то є усі перспективи створення підприємства з метою виробництва чи реалізації даного товару та завоювання своєї частки на ринку. При обмежених ресурсах підприємство може відійти на невеликі сегменти (ніші) — № 63, № 30 або побудувати свої оригінальні канали розподілу для кращого задоволення специфічних і потенційних потреб споживачів. Підприємства на стадії росту прагнуть розширення та розвитку ринку збуту в умовах зростання попиту. Завданнями, що випливають з цієї мети, є стимулювання попиту — № 72 та його задоволення. Це може відбуватися за допомогою розвитку торговельної мережі — № 59, підвищення виробничих можливостей підприємства-№ 44. Підприємства на стадії "стійкої" зрілості мають можливість поставити собі за мету створити імідж сильної товарної марки — № 52, № 71 та сформувати прихильність до споживачів — № 48, утримуючи, таким чином, свою ринкову частку. Здійснюється це за допомогою модифікації — № 35, вдосконалення товару — № 36, покращання сервісного обслуговування — № 45, фокусування реклами на конкурентних перевагах — № 29, тощо. Підприємствам на стадіях "пасивної" зрілості та занепаду не характерні товари на стадії росту ЖЦТ. У протилежному випадку, підприємства мають можливість зберегти свою діяльність здійснивши горизонтальну інтеграцію — № 10 або злиття — № 22.

На стадії зрілості життєвого циклу товару попит на нього стабілізується, темпи росту його продажу поступово знижуються. Потенційний попит є майже відсутнім, знайти вільну нішу дуже важко, конкуренція набуває максимального рівня. Підприємству на стадії створення буде важко знайти своє місце на ринку, а отже не характерно і не перспективно орієнтуватися на такий тип товару. Однак у випадку створення підприємства на території, де можна застосувати, наприклад, дешеві трудові ресурси, або є можливість отримати іншу конкурентну перевагу низьких витрат, а, відповідно, і цінове лідерство — № 89 є певна перспектива завоювання частки на ринку та отримання прибутку. Зростаючі "молоді" підприємства часто не помічають переходу стадії росту життєвого циклу товару у стадію зрілості та продовжують нарощувати свої потужності, що утворює їх надлишок. У цьому випадку підприємству потрібно застосувати стратегію оборони -"зменшення" — № 26, яка не є аналогом стратегії ліквідації чи переорієнтації, оскільки виготовлення товару на стадії зрілості ще є певний час перспективним. Суть її полягає у тимчасовому організованому відступі (зменшенні випуску низькорентабельної продукції, відкладенні проектів, що потребують нових інвестицій, тощо) під впливом кризової ситуації, що склалася внаслідок дуже швидкого росту. Мета нарощування прибутку повинна бути замінена на мету утримання існуючих споживачів — № 97 та ринкової частки — № 98. Цього досягають підприємства на стадії "стійкої" зрілості за допомогою стратегії цінового лідерства — № 89, що будується на основі диференціації — № 14 або низької ціни, отриманої за рахунок економії на масштабах виробництва. Підприємства на стадії "пасивної" зрілості орієнтуються лише на отримання прибутку — № 21, який в результаті виявляється короткочасним, а підприємство втрачає конкурентну перевагу. Підприємства на стадії занепаду, які не мають стійкої конкурентної переваги, не витримують конкурентного тиску, як правило, виходять із галузі — № 6. У кращому разі, в цій ситуації можна застосувати стратегію концентрованого маркетингу — № 30, результатом якої буде утримання певної ринкової ніші.

Стадія спаду життєвого циклу товару характеризується зниженням попиту, обсягів продажу. Більшість підприємств у цьому випадку застосовують стратегії скорочення — № 11 та виходу з ринку — № 6. Проте деякі підприємства знаходять такий ринок привабливим, виходячи з таких умов як зменшення конкуренції, низькі бар'єри виходу на ринок. На стадії створення підприємство у разі володіння конкурентною перевагою в певній ринковій ніші має сенс виготовлення продукції на стадії занепаду. Якщо на стадії росту підприємство має ресурси для утримання ринкових позицій, то можна зупинити свій вибір на стратегії лідерства — № 31 або ринкової ніші — № 30. Для стратегії лідерства основними цілями є зміцнення ринкових позицій, підвищення ринкової частки, усунення конкурентів з ринку і, в результаті, можливість збирання більшого "врожаю" — № 21 (максимізації короткострокового прибутку), для стратегії "ринкова ніша" — посилення ринкових позицій в обраній ніші. На стадії "стійкої" зрілості підприємство має усі можливості та переваги дотримуватись стратегії лідерства. На стадії "пасивної" зрілості у разі, якщо підприємство ще не втратило прихильності споживачів до товарної марки, хоч поступово зникає його конкурентна перевага, певний час може застосовуватися стратегія "збору врожаю" — № 21. На стадії занепаду підприємствам у цій ситуації залишається лише вихід з ринку — № 6, тобто ліквідація виготовлення товару, який вже не приносить прибутки.

Розрізняють стратегії залежно від ступеня сегментації ринків збуту підприємства:

• стратегія масового (недиференційованого) маркетингу — № 33;

• стратегія диференційованого маркетингу — № 75;

• стратегія концентрованого маркетингу (ринкової ніші) — № 30.

Недиференційований маркетинг передбачає великий ринковий потенціал підприємства та орієнтацію на велику ринкову частку. Головною перевагою цієї стратегії є дія ефекту економії на масштабах виробництва. У результаті підприємство має підставу зменшити ціну на товар, що призводить до збільшення обсягів збуту продукції. Стратегія передбачає один різновид товару та єдиний комплекс маркетингових засобів для всього ринку. Оскільки підприємство, застосовуючи дану стратегію повинно мати великий потенціал, то вона характерна для підприємств на стадії зрілості, які спеціалізуються на випуску одного виду продукції.

Диференційований маркетинг також вимагає від підприємства великого ринкового потенціалу. Ця стратегія притаманна для підприємств на стадії росту та зрілості, які фінансово спроможні підтримувати широкий товарний асортимент — № 92. Підприємства орієнтуються на велику кількість сегментів, застосовуючи для кожного окремий комплекс маркетингових засобів. Внаслідок розширення товарної номенклатури — № 61, каналів збуту — № 59 та політики просування — № 20 відбувається збільшення масштабів діяльності. Крім цього диференціація діяльності зменшує ризик від можливого звуження одного з цільових сегментів. Однак диференціація, як і диверсифікація може призвести до ускладнення процесу управління підприємством. Тому часто підприємствам на стадії зрілості притаманна так звана "бюрократизація" [47, 181].

Стратегія диференційованого маркетингу за матрицею товарно-сегментної структури ринку " трансформується у стратегії товарної, сегментної та селективної спеціалізації. Стратегія товарної спеціалізації — № 90 передбачає орієнтацію діяльності підприємства на певний різновид товару і пропонування його різним групам споживачів. Стратегія сегментної спеціалізації — № 63 — це орієнтація діяльності підприємства на задоволення різних потреб одного ринкового сегменту. Стратегія селективної спеціалізації — № 64, № 73 означає вибір цільових сегментів без їх відповідності певній товарній чи сегментній ознаці.

Концентрований маркетинг (стратегія односегментної концентрації) зосереджує діяльність підприємства на певному сегменті ринку і не вимагає великого ринкового потенціалу. Стратегія передбачає застосування одного комплексу маркетингових засобів для обраного сегмента. Орієнтація діяльності фірми на певну ринкову нішу, яка знайдена в результаті вдалої сегментації, особливо ефективна для фірм, які тільки розпочинають свою ринкову діяльність. У процесі подальшого розвитку фірма може поступово виходити і на інші сегменти ринку, з відповідним переходом до стратегії диференційованого маркетингу. Стратегію концентрованого маркетингу можуть також приймати підприємства на стадії росту, які мають малий ринковий потенціал, проте збільшують свою ринкову частку на невеликому сегменті ринку, та підприємства на стадії занепаду, які з метою залишитись на ринку, концентрують свої зусилля лише на найефективнішому напрямі діяльності.

Завершальним етапом сегментації та вибору цільового сегменту є позиціювання. Стратегія позиціювання ґрунтується на маркетинговій стратегії диференціації. Тому розрізняють такі різновиди диференційного позиціювання — № 13: позиціювання за показниками якості — № 50, за сферою застосування — № 51, за відмінними особливостями споживачів товару — № 49, позиціювання на низькій ціні — № 53, позитивних особливостях технології — № 54, іміджі підприємства — № 52 тощо. На стадії створення можна застосувати позиціювання на позитивних особливостях технології, тобто новостворене підприємство використовує новітні технології. Підприємство на стадії зрілості може застосувати позиціювання на іміджі, адже на цій стадії воно вже набуло певної репутації, яка викличе довіру у споживачів. Позиціювання на низькій ціні з метою завоювання більшої частки ринку може бути застосоване на стадіях росту та зрілості ЖЦП

Розрізняють стратегії за рівнем конкурентної активності фірми щодо утримання — № 98 (розширення — № 62) своєї ринкової частки:

• стратегію наступу — № 79;

• стратегію оборони — № 70.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетинговий аудит» автора Корягіна С.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 4. Аудит стратегії маркетингу“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Теорія та організація маркетингового аудиту

  • Класифікація видів та вимоги до маркетингового аудиту

  • Понятійний апарат та методи маркетингового аудиту

  • Тема 2. Основи організації та методики маркетингового аудиту

  • Планування маркетингового аудиту

  • Інформація для проведення маркетингового аудиту та джерела її отримання

  • Виконавці маркетингового аудиту

  • Документальне оформлення результатів аудиторської перевірки маркетингової діяльності підприємства

  • Розділ 2. Методика маркетингового аудиту

  • Методика аудиту маркетингового середовища підприємства

  • Основні методи аудиту маркетингового середовища маркетингу

  • Тема 4. Аудит стратегії маркетингу
  • Методика аудиту стратегії маркетингу на основі концепції життєвого циклу підприємства (ЖЦП)

  • Моделі прийняття рішень за результатами аудиту стратегії маркетингу

  • Тема 5. Аудит організації та допоміжних систем маркетингу

  • Крок 2. Аудит існуючої маркетингової організаційної структури на підприємстві

  • Крок 3. Аудит системи взаємодії

  • Сутність та методика аудиту системи формування маркетингової інформації

  • Сутність та методика аудиту системи маркетингового планування

  • Сутність та методика аудиту системи маркетингового контролю

  • Тема 6. Аудит ефективності маркетингової діяльності

  • Сутність та методика аудиту частки ринку підприємства

  • Сутність та методика аудиту лояльності споживачів

  • Розділ 3. Аудит складових маркетингу

  • Методи оцінки якості та конкурентоспроможності товарів підприємства

  • Бренд-аудит, аудит асортименту й розробки нових товарів

  • Тема 8. Аудит цінової політики підприємства

  • Аудит цінової еластичності попиту

  • Аудит цінових знижок

  • Тема 9. Аудит збутової політики підприємства

  • Аудит управління товарними запасами

  • Етап 3. Визначення оптимального розміру партії поставки (оптимального обсягу замовлення)

  • ABC-XYZ аналіз

  • Аудит та оцінка збутового потенціалу підприємства

  • Тема 10. Аудит комунікаційної політики підприємства

  • Методи аудиту й оцінки складових комунікаційної політики підприємства

  • Маркетинговий аудит веб-сайту підприємства

  • Список рекомендованої літератури