– 4. Визначення форми закупівлі матеріальних ресурсів.
– 1. Закупівля напряму у постачальника. Такі закупки, як правило, здійснюються при великому об'ємі споживання підприємством виробничих запасів.
– 2. Гуртові закупівлі через посередника. В цьому випадку матеріальні ресурси закупляються невеликими партіями чи робляться термінові закупки для забезпечення безперебійної виробничої діяльності.
– 5. Забезпечення доставки матеріальних ресурсів в потрібний час. Ця логістичне функція може бути реалізована за такими варіантами:
– підприємства, що вимагають від постачальника регулярної доставки в межах певного терміну;
– підприємства, що вимагають від постачальника гарантованої доставки в певний, попередньо узгоджений термін;
– підприємства, що вимагають від постачальника доставки з підвищеною швидкістю.
• 6. Забезпечення прийнятних витрат. Підприємство повинно знижувати сукупні витрати, що пов'язані з обслуговуванням і утримуванням запасів. Об'єктивно політика матеріально-технічного забезпечення полягає в раціональному розподіленні праці поміж постачальниками, посередниками і споживачами. В залежності від ринкових змін вона має бути гнучкою стосовно всіх партнерів логістичних стосунків. В той же час пріоритетом в таких стосунках повинні бути інтереси споживача. Така постановка питання веде до зниження собівартості готової продукції.
• 7. Забезпечення доставки матеріальних ресурсів в потрібне місце. Підприємство визначає форму доставки: транзитну, складську чи трансформаційну.
В першому випадку (транзитна форма) - товари рухаються безпосередньо від постачальника до замовника без додаткових перевантажувальних операцій.
Складська форма доставки, другий випадок, передбачає отримання товарів через склади посередників. Вибір схеми доставки матеріальних ресурсів за ознакою "в потрібне місце” має забезпечити мінімальні транспортні витрати.
В третьому випадку (трансформаційна форма) - сировина та матеріали проходять через трансформаційні пункти транспортних організацій на шляху їх доставки від виробників чи постачальників до споживачів (перевантажувальні станції, порти та ін.).
• 8. Забезпечення бажаного споживачем логістичного сервісу. Ключовими параметрами якості логістичного сервісу є:
– час від отримання замовлення до доставки постачальником сировини та матеріалів підприємству;
– гарантована надійність доставки сировини та матеріалів за будь-яких умов;
– реальна можливість доставки за першою вимогою підприємства;
– наявність необхідних запасів на підприємстві;
– стабільність матеріально-технічного забезпечення клієнтів;
– максимальна відповідність виконання замовлень вимогам клієнтів;
– прогресуючий рівень доступності виконання замовлень;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетингова політика розподілу» автора Сухорська У.Р. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Запаси незавершеного виробництва“ на сторінці 3. Приємного читання.
