N - чисельність населення міста, осіб.
При цьому:
(7.2)
де - загальна торговельна площа всіх продовольчих магазинів, розміщених та функціонуючих на території міста, м2;
- загальна торговельна площа всіх непродовольчих магазинів, розміщених та функціонуючих на території міста, м2.
В табл. 7.3 наведені соціальні нормативи забезпеченості міського населення торговельною площею магазинів окремо для 12-ти груп продовольчих та 26 груп непродовольчих товарів.
Основним принципом організації роздрібної торговельної мережі є рівномірність та ступеневість розміщення її об'єктів (магазинів, павільйонів, кіосків тощо).
Таблиця 7.3
Рекомендовані соціальні показники забезпеченості міського населення торговельною площею магазинів по товарних групах
| Група товарів | Торговельна площа магазинів у розрахунку на тисячу жителів, м2/1000 осіб | |
| для міст з населенням до 1 млн. жителів | для міст з населенням більше 1 млн. жителів | |
| 1 | 2 | 3 |
| Продовольчі товари | ||
| Хліб та хлібобулочні вироби | 10,0 | 11,2 |
| Бакалійні товари | 19,8 | 22,0 |
| Кондитерські товари | 5.9 | 6,5 |
| М'ясо та птиця | 5,4 | 6,0 |
| Риба | 2,0 | 2,2 |
| Гастрономічні товари | 13,2 | 14,7 |
| Молоко та молочні продукти | 6,4 | 7,2 |
| Овочі | 10,3 | 11,4 |
| Фрукти | 4,0 | 4,4 |
| Горілчані вироби | 3.1 | 3,4 |
| Пиво, безалкогольні напої | 7,9 | 8,8 |
| Тютюнові вироби | 2,0 | 2,2 |
| Всього по ірупі продовольчі товари | 90,0 | 100,0 |
| Непродовольчі товари | ||
| Тканини | 3,0 | 3.7 |
| Одяг, швейні та трикотажні вироби | 20.6 | 25,1 |
| Білизна столова і постільна | 0,6 | 0.7 |
| Білизна трикотажна | 5.5 | 6.7 |
| Хутра та головні убори | 1,5 | 1.8 |
| Панчішно - шкарпетці вироби | 2,0 | 2.4 |
| Взуття | 7,1 | 8.7 |
| Парфумерно - косметичні товари | 3,3 | 4.0 |
| Галантерея | 7,1 | 8,7 |
| Теле, радіотовари | 4,5 | 5.5 |
| Музичні товари | 0,4 | 0.6 |
| Іграшки | 2,4 | 2,9 |
| Фото, кіно товари та інші культтовари | 1,6 | 2.0 |
| Шкільні та інші канцтовари | 2,6 | 3.2 |
| Книги | 4,9 | 5,9 |
| Посуд та предмети домашнього вжитку | 4,3 | 5,2 |
| Електротовари, електропобутові машини та прилади | 5,6 | 6,8 |
| Товари господарського призначення та сільгоспінвеїгтар | 2,8 | 3,4 |
| Товари побутової хімії | 3.9 | 4,7 |
| Будівельні та сантехнічні товари | 4,3 | 5,2 |
| Спортивні товари | 4.8 | 5,8 |
| Автомобілі | 2.1 | 2,6 |
| Меблі, килими та килимові вироби | 6.5 | 7,9 |
| Ювелірні вироби, годинники | 0,9 | 1.1 |
| Інші непродовольчі товари | 7.7 | 9,3 |
| Додаткові торговельні послуги | 5,0 | 6.1 |
| Всього по групі “непродовольчі товари" | 115,0 | 140,0 |
| Всього по роздрібній мережі міста | 205,0 | 240,0 |
Поширений підхід до оцінки економічної діяльності каналу пов'язаний із аналізом наступних трьох елементів: ефективності, справедливості та результативності. На рис. 7.1. показано, як ці елементи впливають на загальний результат діяльності каналу.
Рис. 7.1. Характеристики діяльності учасників маркетингових каналів
Ефективність - загальна спроможність каналів забезпечувати рівень обслуговування, що необхідний кінцевим споживачам при мінімальному рівні витрат.
За допомогою справедливості передбачають те, що кожний споживач має рівні можливості доступу та використання маркетингових каналів, які існують в країні. Тобто, можна констатувати, що в країнах світу справедливості немає, оскільки малозабезпечені прошарки населення мають обмежені можливості у використанні маркетингових каналів.
Результативністю є те, наскільки ефективно з точки зору витрат використовуються ресурси суспільства, що призначені для досягнення певних результатів, тобто надання відповідних послуг цільовим сегментам споживачів, результативність та ефективність використання ресурсів, яких пов'язані. Підвищення результативності досягається за допомогою вдосконалення інформаційних технологій (IT), що дозволяє каналам розподілу отримати конкурентні переваги.
Фінансова характеристика діяльності учасників каналу потребує аналізу рентабельності або прибутку на інвестований капітал, ліквідності або здатності підприємства вчасно виконати свої фінансові зобов'язання, структури капіталу або співвідношення між власними та запозиченими коштами, динаміки росту обсягів продажу та прибутку, можливості збільшення обсягів продажу та прибутку.
Прибуток, як економічний показник є різницею між ціною реалізації та собівартістю продукції, між обсягом отриманої виручки та сумою витрат на виробництво та реалізацію продукції.
В каналах розподілу, з урахуванням специфіки виконуваних функцій і особливостей формування доходів і витрат, прибуток визначається як різниця між доходом підприємства і його поточними витратами (рис. 7.2).
Рис. 7.2. Схема формування балансового прибутку торговельного підприємства
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетингова політика розподілу» автора Сухорська У.Р. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВИБІР ОПТИМАЛЬНОГО КАНАЛУ РОЗПОДІЛУ ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ“ на сторінці 2. Приємного читання.
