Комп'ютерна модель CALL PLAN покликана полегшити ухвалення рішень про розподіл ресурсів (товарів). Цю модель використовують продавці для оптимізації часу на обслуговування різних груп потенційних і реальних клієнтів. Експертні оцінки менеджерів лежать в основі визначення норм розподілення часу.
Фірми-продуценти використовують також ексклюзивний розподіл своєї продукції, дозволяючи торгувати своїми товарами обмеженій кількості посередників, і ексклюзивну торгівлю, коли продавець (за ініціативою виробника) вимагає, щоб магазини відмовилися від закупівель продукції конкурентів. Крім того, виробники можуть встановлювати норми збуту для торгових посередників. Цей спосіб дії на посередників полягає в розподілі загального об'єму збуту продукції у вигляді завдань, які визначаються з урахуванням потенціалу торгових організацій і категорій замовників.
На сьогодні як економічний спосіб стимулювання каналів, фірми використовують пропозицію збутових мереж - випуск дешевих товарів-новинок. Такі всесвітньо відомі компанії, як “Sony”, “Toshiba”, “Motorola”, замість планування інновацій практикують випуск дешевих товарів-модифікацій, використовуваних збутовою мережею для розширення свого впливу на ринкових сегментах, а також захоплення ринкових ніш. В довготерміновому періоді фірми впливають на збутову мережу і кінцевих споживачів через пропозицію продукції щонайвищої корисності, отже, підвищеної ціни. Такої позиції дотримуються фірми “Sony” і “Samsung”, віддаючи перевагу встановленню довготермінових відносин з кінцевими покупцями і підвищенню якості обслуговування клієнтів.
До неекономічних способів стимулювання маркетингових каналів належать встановлення контролю, що грунтується на професіоналізмі та іміджі фірми-виробника, яка ініціює сумісну розробку вимог до навчання торгового персоналу, принципів і засобів торгових комунікацій, внаслідок чого інші суб'єкти каналу фактично визнають підлеглість виробникові, постійно погоджуючи з ним свої збутові операції на цільових ринках.
З розробкою способів стимулювання каналів пов'язано планування надання клієнтам додаткових послуг. У минулому в практичному маркетингу фірми недооцінювали значення високого рівня обслуговування покупця і витрати, пов'язані з низьким ступенем задоволення споживачів. Це виражалося у високих показниках не виконаних замовлень. В цей час основним критерієм ухвалення споживачами рішень про закупівлі стає високий рівень сервісу.
Підприємство може обрати одну із трьох основних маркетингових стратегій охоплення ринку (рис. 6.1): недиференційований (масовий) маркетинг, диференційований маркетинг та концентрований (цільовий) маркетинг.
Рис. 6.1. Маркетингові стратегії охоплення ринку: а) недиференційований маркетинг; б) диференційований маркетинг; в) концентрований маркетинг
При виборі стратегії масового маркетингу підприємство орієнтується не на відмінні риси ринків, а на те, чим схожі між собою споживачі та пропонує товар, який за своїми характеристиками здатний задовільними потреби всіх споживачів одразу. Прикладами таких товарів може бути хліб, мука, крупа, шоколад “Світоч”, тощо. Успіх такої стратегії залежить від того, наскільки великою буде географія збуту товару. Для охоплення великої території підприємство прагне використати якомога більше посередників, тому при стратегії масового маркетингу, як правило, використовують опосередкований збут з великою кількістю роздрібних торгівців. При цьому роздрібним посередником може бути те підприємство торгівлі, яке виявило бажання займатись таким товаром.
При орієнтації підприємства на стратегію диференційованого маркетингу використовують як прямий, так і опосередкований збут. Прямий маркетинг має велику кількість підходів до реалізації продукції: прямий продаж через рекламу у друкованих засобах масової інформації, через радіо, телебачення, замовлення поштою, за каталогами, торгівля по телефону, використання Інтернету. При опосередкованому збуті використовують як традиційні канали розподілу, так і вертикальні та комбіновані маркетингові системи. При використанні комбінованих маркетингових систем підприємство збільшує охоплення ринку своєї продукції та отримує можливість адаптувати свої товари та послуги до специфічних вимог різних сегментів ринку. Але, оскільки такою системою складно керувати, то існує загроза частого виникнення конфліктів.
При використанні стратегії цільового маркетингу, коли ресурси фірми обмежені, доцільним є охоплення одного сегменту або декількох схожих субринків. При цьому деякі підприємства використовують стратегію ексклюзивного розподілу або селективного розподілу.
Типи систем розподілу
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетингова політика розподілу» автора Сухорська У.Р. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВИБІР МАРКЕТИНГОВОЇ ПОЛІТИКИ І КАНАЛІВ РОЗПОДІЛУ“ на сторінці 3. Приємного читання.
