• спільна розробка контракту;
• захист інтересів збутового посередника;
• узгодження вимог до складських запасів;
• компенсація послуг збутових посередників;
• узгодження цінової політики;
• типи збутової допомоги зі сторони виробника.
Якщо продукція продається через брокерів, тоді беруться зобов'язання про закріплення за брокерами тих чи інших партій на певний термін. Якщо товар продається через дистриб'юторів на основі інтенсивного підходу, всі операції оформляються договорами купівлі-продажу. Якщо ж промислове підприємство користується послугами збутових агентів чи дистриб'юторів на основі селективного чи ексклюзивного підходів, тоді умови співпраці між виробником і посередником мають вже постійний характер, отже виникає необхідність в офіційному документі, який викладає сутність домовленості - це письмовий контракт, який укладається на певний період (наприклад, один рік) і який потім, за бажанням, можна продовжити. Можна укласти також контракт на невизначений термін з правом розірвати його з повідомленням про це заздалегідь. Контракт охоплює перелік прав та обов'язків сторін.
Виробник повинен узгодити ступінь захисту інтересів торговельного посередника. При селективному розподілі виробник може обмежити збут певною групою посередників і буде продавати свій товар лише певному колу. Конкуренція між посередниками сприяє виробнику, проте коли надається виняткове право одному посереднику, то він працює з більшим ентузіазмом.
У контракт, як правило, включається мінімальний розмір складських запасів для термінового виконання замовлень (тобто норматив складських запасів). Можна узгодити можливість повернення виробнику застарілого чи неходового товару після щорічної інвентаризації посередником своїх складів, що буде розширювати можливості встановлення саме ним вищого нормативу складських запасів.
Стосовно компенсації послуг збутових посередників, які отримують комісійні винагороди або торговельну націнку, то необхідно зазначити, що відсоток націнки чи величина винагороди є більш чи менш стандартними для кожної галузі, хоча вона може коливатися в залежності від складності процесу збуту, загального обсягу продажу тощо.
Потреба в узгодженні цінової політики полягає у тому, що посередник зацікавлений в отриманні від постачальника певних гарантій збереження фінансових інтересів на випадок зниження цін, що автоматично знижує вартість існуючих на складі товарів.
Фірма-виробник промислової продукції може надавати наступні типи збутової допомоги своїм посередникам:
• допомога при обробці дрібних замовлень (через цінові знижки або відповідну упаковку);
• проведення спільної широкомасштабної реклами;
• відрядження власних спеціалістів зі збуту до клієнтів посередника;
• підготовка і підвищення рівня кваліфікації збутового персоналу посередника.
Крім того, одним із важливих завдань управління збутовою діяльністю на промисловому підприємстві є формування лояльності споживачів до продукції виробника з метою налагодження довготривалої співпраці. Дилерів на промисловому ринку, як і кінцевих споживачів на споживчому ринку, недостатньо привабити лише один раз - їх необхідно утримувати.
Провідні експерти вважають, що лояльні дилери можуть забезпечити промисловому підприємству надійну систему дистрибуції, яка необхідна для забезпечення успішної діяльності на ринку в довгостроковому періоді.
На промисловому ринку виділяють чотири основні групи факторів, які впливають на формування лояльності посередника до постачальника. На рис. 10.9 відповідні фактори представлені у вигляді піраміди лояльності.
До групи раціональних чинників прийнято відносити такі атрибути постачальника, як:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетинг промислового підприємства» автора Бойчук І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фактори, що враховуються підприємством при підборі посередників на промисловому ринку“ на сторінці 2. Приємного читання.
