При високій географічній концентрації споживачів, навіть незважаючи на незначні обсяги закупівель кожного з них, доцільно застосовувати прямий маркетинг. І, відповідно, навпаки - у випадку географічної розпорошеності потенційних і фактичних клієнтів доцільно залучати до роботи залежних і незалежних збутових посередників.
Особливості купівельної поведінки організацій-споживачів відіграють важливу роль при виборі промисловим підприємством збутового каналу. Так, якщо споживач купує товар дрібними партіями і з терміновим постачанням, тоді його вигідніше продавати через гуртове підприємство. Якщо споживач закуповує товар згідно контракту, охоплюючи всю необхідну його кількість з постачанням у міру необхідності впродовж всього року, і виникає потреба у прямому контакті з постачальником і споживачем, тоді підприємству краще застосовувати прямий канал збуту для своєї продукції, щоб відвантаження здійснювались безпосередньо з його складів і проводився контроль поставок.
Чим більшою виявляється норма валового прибутку на промисловому підприємстві, тим більше можливостей прямої співпраці із покупцем, без посередництва збутових агентів. Тобто, якщо товари мають велику різницю між собівартістю і ціною продажу, тоді виробник обирає збут через власну збутову організацію (прямий маркетинг). В іншому випадку виробнику для збуту доводиться обирати посередників із низькими збутовими витратами.
Цінова ситуація на промисловому ринку, на якому працює виробник, теж може виступати впливовим чинником на прийняття рішення щодо організації каналів збуту. Якщо ціни на ринку певного ТПП мають тенденцію до суттєвих коливань, тоді фірмі краще продавати товар власними силами, контролюючи при цьому цінову ситуацію.
Якщо ж характер товару чи ринку обумовлює необхідність монтажу силами виробника (наприклад, складне обладнання для розливу мінеральної води), наладки обладнання та надання консультацій, тоді використовується прямий збут. У всіх інших випадках, коли монтаж товару доручається спеціалізованим підрядним організаціям (наприклад, обладнання зв'язку), тоді його продаж краще проводити через місцеве гуртове підприємство, яке може домовитись про монтаж і наладку з місцевими підрядниками.
Якщо промислові товари складні та вимагають системи "змішаного обслуговування" (наприклад, надання фахових консультацій, залучення до обслуговування висококваліфікованих спеціалістів), тоді виробник повинен організувати систему пунктів або станцій технічного обслуговування, які володіють широким асортиментом запасних частин. Такі станції одночасно використовуються як регіональні філії постачальника (тобто прямий збут). Якщо ж ТПП може бути відремонтований простим механіком, тоді гуртове підприємство може здійснювати збут, інколи навіть краще, ніж виробник. У цьому випадку виробник лише повинен забезпечити наявність запасних частин у посередника.
Дуже велике значення при виборі промисловим підприємством способу доведення своїх товарів до споживачів відіграє розмір підприємства і його фінансові можливості. У випадку, коли виробник є потужним промисловим підприємством, яке має значні фінансові можливості, тоді він може собі дозволити проводити програму прямого збуту, яка вимагає великих витрат на власну організацію, значних довготермінових капіталовкладень у мережу регіональних базових складів, а також витрат значного оборотного капіталу на створення складських товарних запасів і надання комерційного кредиту.
За інших умов використовуються послуги посередників. Але в деяких випадках малопотужні промислові фірми продають всю свою продукцію одному потужному споживачу, що ставить їх у повну залежність від нього.
Умови формування каналів розподілу промисловим підприємством
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетинг промислового підприємства» автора Бойчук І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Управління промисловими каналами збуту і фактори впливу на їх вибір“ на сторінці 2. Приємного читання.
