• 1) підприємство може відразу отримати найбільшу виручку і компенсувати понесені затрати, особливо при впровадженні на ринок нового товару;
• 2) високий рівень цін формує підприємству імідж виробника промислових товарів високої якості;
• 3) додатковою перевагою є те, що у випадку допущення помилок в розрахунках завжди можна знизити завищену ціну.
Але проведення цієї політики можливе лише за наявності таких умов:
• повинні існувати відомі бар'єри для виходу на цей ринок конкурентів із аналогічними товарами (патенти, тривалі терміни і високий рівень витрат на розробку та просування товару на ринок);
• в наявності має бути значний за величиною ринок із високим рівнем доходів і стійким попитом на певний промисловий товар;
• кількість виробів, що випускаються, не повинна значно впливати на рівень виробничих і збутових витрат на одиницю продукції.
У будь-якому випадку, при визначенні того, якими повинні бути ціни (високими чи низькими), необхідно пам'ятати, що для покупця існують верхня і нижня цінова межа, у рамках яких його сприйняття якості товару знаходиться у прямій залежності від ціни. Ціна, менша від нижньої межі, здається йому надмірно заниженою, а ціна, вища за верхню межу, навпаки занадто завищеною. Таким чином, для покупця існує певний визначений рівень цін на товари і послуги, які він розглядає як доступні для себе.
Іншим аспектом цінової стратегії виступає цінова дискримінація, сутність якої полягає у встановленні різного рівня цін для різних сегментів ринку. Об'єктивність цієї політики зумовлена тим, що у різних груп покупців залежно від їхнього фінансово-економічного положення і стану кон'юнктури ринку існує певний допустимий для них рівень цін.
На промислових ринках цінова дискримінація дає позитивні результати і може застосовуватися за таких умов:
• 1) коли ринок сегментується за критерієм чутливості до рівня цін;
• 2) коли частка ринку, де передбачається продаж за вищою ціною (у порівнянні з середньо ринковою), є достатньою для того, щоб перекрити втрату виручки від продажу виробів за нижчими цінами;
• 3) коли різниця між встановленою і середньо ринковою ціною є не надто великою. В крайньому випадку, вона не повинна допустити можливе проникнення на ринок конкурентів, виникнення незадоволення серед потенційних покупців чи порушення законних прав споживачів.
Перевагою такого підходу в ціновій політиці є те, що для підприємства відкривається можливість вказувати ціну власного товару в своїх рекламних оголошеннях із метою залучення покупців, які надають великого значення ціні. Недоліком цього підходу є ігнорування неоднаковості сприйняття цін серед покупців і обмеження можливостей використання ціни як засобу позиціонування промислового товару на ринку.
Важливим аспектом цінової стратегії є питання еластичності ціни. Так, фірма може продавати свій товар за однією один раз встановленою ціною або проводити політику еластичних (гнучких) цін залежно від ситуації на ринку. Як правило, стабільні ціни мають перевагу на тих ринках, де здійснюється масовий продаж товарів, тоді як гнучкі ціни більш характерні для ринків, де укладаються індивідуальні угоди. При продажу ТПП гнучкі ціни мають місце:
• 1) переважно на лізинговому ринку промислових машин і обладнання при укладанні угод купівлі-продажу;
• 2) при високому ризику фіксації відпускної ціни на тривалий період в умовах інфляції;
• 3) при зростаючій конкуренції та відкритості ринків, коли підприємства вже не думають про довготермінову перспективу, а питання гнучкості цін переходить зі сфери стратегії в сферу тактики ціноутворення.
Ще одним аспектом цінової стратегії є диференціація цін у межах товарного асортименту при наявності широкої номенклатури товарів, між якими існує тісний взаємозв'язок як з огляду на ринковий попит, так і на обсяг витрат на їх виробництво та реалізацію. Взаємозв'язок за попитом означає, що ціна одного виробу впливає на попит щодо іншого. Так, якщо виробник буде зменшувати ціни на більш дорогі моделі зі свого асортименту, то це приведе до зменшення попиту на дешевші вироби.
Для уникнення цієї ситуації, застосовують "ступеневе диференціювання цін", в основі якого лежить той факт, що споживачі щодо кожного виду ТПП виділяють три цінові орієнтири: дорогі, середні, дешеві. Вони асоціюються у свідомості споживачів із товарами високої, середньої та допустимої якості. Тобто вибрані фірмою діапазони цін повинні відображати відчуття якісної відмінності товарів покупцями і виправдовувати різницю в цінах. Для цього виділяють цінові сходинки, які відображають "пороги чутливості" покупців (зміни попиту) до різних рівнів цін, але дотримуються двох правил:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетинг промислового підприємства» автора Бойчук І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Стратегії ціноутворення підприємств на промисловому ринку і фактори, що обумовлюють їхній вибір“ на сторінці 2. Приємного читання.
