Для досягнення цілей проекту підприємства-учасники створюють кооперативи, щоб об'єднати зусилля у здійсненні закупівель найновішого обладнання, матеріально-технічних ресурсів, а також організацій збуту продукції та надання послуг. Коперативи можуть займатись імпортом та наданням у лізинг удосконаленого виробничого обладнання, закупівлею і постачанням матеріально-технічних ресурсів, обробкою та пакуванням продукції, а також оптовою реалізацією. З метою вдосконалення системи реалізації товарів і надання товаровиробникам більшої свободи вибору кооператив здійснює роботи з реконструкції складів, баз, укладання угод на право їх використання, а потім інвестує кошти у покращення приміщень та придбання обладнання для підготовки продукції. Також здійснюють невеликі інвестиції у переробку.
Розвиток товарних ринків та збільшення рівня рентабельності підприємств-учасників є концепцією проекту. Основне завдання проекту полягає у наданні підприємствам району допомоги з перетворення їхньої виробничої і збутової діяльності. У свою чергу, метою цих перетворень є поліпшення системи виробництва, зберігання, покращення якості продукції та збільшення прибутку. Концепція проекту не потребує, щоб виробники спершу реорганізовувалися і вже потім шукали нових способів управління виробництвом. Навпаки, пропонується економічна модель, яка дасть змогу підприємствам розв'язати загальні проблеми та реорганізувати свою діяльність відповідно до власного досвіду, набутого в ринкових умовах.
Незважаючи на те, що проект фінансується на основі грантів, одним із його завдань є створення життєздатної комерційної моделі. Кошти, які отримано за матеріально-технічні ресурси та лізинг обладнання, спрямовуються у спеціально створений фонд, який надалі використовує ці засоби для кредитування нових видів діяльності (рис. 1.7).
Рис. 1.7. Модель маркетингового проекту
Реалізація маркетингових проектів, необхідних для розвитку ринкової інфраструктури, відбувається через інфраструктурну діяльність.
Інфраструктури а діяльність передбачає:
• збирання, узагальнення та поширення економічної інформації (інформаційна та інформаційно-аналітична діяльність);
• спеціальне вивчення ринку з метою збільшення продажу (маркетингова діяльність);
• публічне надання інформації про господарські суб'єкти, товари та послуги (рекламна діяльність);
• оцінку окремих суб'єктів господарювання та інструментів їх діяльності (аудиторська та рейтингова діяльність).
Маркетинг зародився у США на межі XIX—XX ст. як прикладні дослідження збутових проблем, що виникли у великих компаній того часу у процесі реалізації виробленої продукції. Після цього від прикладних питань фахівці з маркетингу перейшли до загальнотеоретичних — уже на початку XX ст. з'явилися перші підручники з маркетингу, виникли перші університетські навчальні курси.
У 1950-х роках теорію маркетингу почали впроваджувати у заходи з управління підприємствами. Маркетинг, який набув надзвичайної популярності в 1960—70-х роках, почали розглядати як особисту "філософію компанії", особливу форму організації та управління діяльністю підприємства, що прагнула дотримуватися принципу — "виробляти те, що продається, а не продавати те, що виробляється".
Сьогодні під маркетингом розуміють особливий напрям діяльності підприємства, який має за мету аналіз ринкових умов господарювання, розроблення шляхів та методів упровадження товару на ринок та поширення обсягів його реалізації. Маркетинг на підприємствах, як правило, поділяється на маркетинг на стадії передвиробництва та виробництва (маркетингові дослідження або "ринкознавство") і маркетинг на стадії реалізації (маркетингові зусилля — діяльність зі створення і стимулювання попиту, з ефективного просування товару, досягнення бажаної частки ринку або "створення ринку" для власного товару, зокрема реклами, визначення найефективніших методів ціноутворення, просування товару та ін.)
У 1960—70-х роках маркетинг оформлюється як особлива сфера підприємницької діяльності, з'являються спеціалізовані маркетингові фірми, що створюються як приватні або змішані (з участю держави) підприємства. Вони проводять спеціальні дослідження ринку, випускають різноманітні довідкові, оглядові матеріали. Діяльність таких структур і є предметом нашого розгляду.
Маркетингова діяльність — це, насамперед, проведення досліджень стосовно наявності, потенційного розміру ринку будь-якого товару, способів виходу на ринок та закріплення на ньому. Маркетингові дослідження проводяться за кошти маркетингових фірм на замовлення державних органів, зовнішньоторговельних відомств, комерційних підприємств. Зрозуміло, що вивчення ринку потребують не лише підприємства, які виробляють товари або надають послуги. Без знання ринку, без додаткових заходів зі збільшення наявного сегмента ринку та залучення потенційних клієнтів неможлива діяльність жодного успішного банку, торговельного дому, страхової компанії, інвестиційного фонду.
Рівні дослідження можуть бути різними: виявлення потреби споживачів; вивчення практики поведінки, сприйняття покупцями товару, що виробляється; розгляд наявної в галузі структури збуту; визначення місткості ринку того чи іншого товару (товарної групи), часток ринку, які займають основні конкуренти; дослідження можливостей опанування нового ринку (у товарному або територіальному аспектах), прогноз тенденцій виробництва і збуту визначеного товару, рівня запасів, цін; дослідження експортних ринків та ін.
У практиці розвинених країн маркетингові дослідження є досить тривалими (термін підготовки та проведення досліджень, включаючи час підготовки звіту, становить від 3 до 6 місяців) та доволі дорогим заходом (вартістю від декількох десятків тисяч до сотень тисяч доларів).
Протягом проведення маркетингових досліджень збирається, вивчається та аналізується різноманітна інформація. Маркетингові фірми використовують первинні дані — інформацію, яку одержали самі дослідники, та неопубліковані дані, а також вторинні дані — інформацію, яку зібрано і вивчено іншими особами, організаціями та установами. Первинні дані можна одержати різними способами: спостереження (вивчення вітрин, прейскурантів основних виробників), опитування (вибіркове опитування покупців у магазині, телефонне опитування), інтерв'ю (особисті бесіди, анкетування). Джерелами вторинних даних є дані державної статистики, публікації фінансових звітів підприємств, інформація науково-технічних та економічних журналів, дані, які публікуються спеціалізованими організаціями (наприклад, торговельно-промисловими палатами, галузевими асоціаціями, маркетинговими організаціями та ін.)
Первинна інформація про товари споживчого призначення найчастіше збирається шляхом опитування виробників, торговців та покупців. Для цього маркетингова фірма має велику кількість спеціальних опитувальників (у середньому їх кількість у 3—5, а то й більше разів, перевищує кількість штатних працівників маркетингової фірми). Маркетингові фірми розробляють спеціальні анкети або опитувальні листи, якими користуються опитувальники. Опитувальник (або група) вивчає визначену частину ринку (встановлену кількість виробників, торговців, покупців), заповнені та зібрані опитувальні листи обробляються та аналізуються працівниками маркетингових фірм. Під час дослідження ринку товарів промислового призначення маркетингова фірма замість широкого опитування різних виробників, торговців або покупців намагається одержати потрібну інформацію від представників декількох провідних виробників та споживачів продукції, щодо якої проводиться дослідження ринку. Ця первинна інформація доповнюється відомостями з технічних журналів, рекламних проспектів, каталогів, а також інформацією від фахівців, що відвідують відповідні ярмарки, виставки та ін.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інфраструктура товарного ринку» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інфраструктура товарного обігу у взаємозв'язку з маркетинговою діяльністю підприємств на товарному ринку“ на сторінці 5. Приємного читання.
