• матеріальних витрат;
• витрат на оплату праці;
• відрахувань на соціальні потреби;
• амортизації основних засобів;
• інших витрат.
Кожний елемент витрат має відповідне розшифрування. Наприклад, у складі елемента "витрати на оплату праці" враховуються всі види заробітної плати:
• обчислені, виходячи з відрядних розцінок, тарифних ставок відповідно до прийнятої на підприємстві системи оплати праці, у тому числі надбавки й доплати за роботу у вихідні й святкові (неробочі) дні;
• у понаднормовий час;
• за поєднання професій;
• грошові премії, що нараховані водіям відповідно до діючих положень про преміювання за результати господарської діяльності.
Інший елемент - "відрахування на соціальні потреби" - відбиває обов'язкові відрахування за встановленими законодавством нормами на державне соціальне страхування, у Пенсійний фонд, Державний фонд зайнятості населення, а також на обов'язкове медичне страхування від витрат на оплату праці, що включають у собівартість робіт і послуг.
Для визначення собівартості (тобто витрат у сфері виробництва й реалізації) окремих видів продукції групують витрати за статтями калькуляції [23; 24]. Для потреб внутрішнього управлінського обліку перелік статей установлюється для кожного підприємства відповідно до умов функціонування, виходячи з особливостей технології й організації виробництва товарів і послуг.
Поряд з витратами виробництва, що виникають у процесі виготовлення продукції (послуги), враховуються витрати обігу, які супроводжують рух товарів зі сфери виробництва в сферу споживання і мають місце здебільшого в оптовій і роздрібній торгівлі.
До витрат обігу відносять витрати на виконання операцій, пов'язаних з реалізацією товарів, точніше, з витратами на транспортування, зберігання, доробку продукції, розфасовку товарів, заробітню плату торговельних працівників, з відрахуваннями в державні позабюджетні фонди соціального призначення, амортизацією основних фондів і нематеріальних активів та ін.
Однак за економічним змістом не всі витрати підприємства, що пов'язані з реалізацією товарів, включаються у витрати обігу [23 й ін.]. Так, наприклад, платежі по кредитах банків у межах ставки, установленої законодавством, ураховуються в складі витрат обігу, а витрати по кредитах понад ставки - як частина чистого прибутку. У загальному виді витрати торгівельного підприємства (які в тому числі відносяться на витрати обігу) утворять економічні витрати.
Ці витрати, виходячи з їхньої економічної ролі, можна розділити на чисті витрати обігу й додаткові.
Чисті витрати обігу - це витрати, що пов'язані з купівлею-продажем товарів, рекламою, здійсненням обліку в грошовій формі й т. ін. і необхідні для перетворення вартості з товарної форми в грошову. Слід зазначити, що вони не збільшують цінність товарів.
Додаткові витрати обігу обумовлені продовженням у сфері обігу таких процесів обслуговування, як транспортування товарів, зберігання товарних запасів, доробка, розфасовка й інші операції, пов'язані з доведенням споживчої вартості до необхідного споживачами рівня. Ці витрати входять у собівартість товарів.
Крім того, залежно від виконуваних функцій виробничі витрати й витрати обігу підрозділяються на прямі й накладні (адміністративно-управлінські). Прямі витрати пов'язані з випуском продукції й виконанням основних функцій господарської діяльності підприємства: витрати на оплату праці, витрати на матеріали, тару і т. ін. Вони можуть бути прямо нараховані на одиницю продукції.
Накладні витрати представлені витратами на утримання працівників апарату управління підприємством, матеріально- технічне й транспортне обслуговування діяльності й ін.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Логістичні витрати підприємства» автора Сумець О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1. ЛОГІСТИЧНІ ВИТРАТИ: ЕКОНОМІЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ“ на сторінці 2. Приємного читання.
