Розділ 11 АНАЛОГІЯ

Аналогія відносин — це такий умовивід, у котрому уподібнюють один одному не два окремі предмети, а два відношення між предметами. Наприклад, Ф. Енгельс уподібнює відношення між формальною і діалектичною логікою відношенню між арифметикою і вищою математикою.

Розрізняють також точну аналогію і просту (неточну) аналогію.

Точною аналогією називають аналогію, у якій висновок робиться на основі знання того, що переношувана ознака (d) перебуває в залежності від ознаки схожості (abc).

Проста аналогія — це така аналогія, коли невідомо, чи перебуває переношувана ознака (d) в залежності від ознак схожості (abc) чи ні.

Точна аналогія дає висновки вищого ступеня ймовірності, що наближуються до достовірних, ніж проста аналогія, висновки котрої можуть бути найменшої ймовірності.

Аналогія є логічною основою висновків, здобутих за допомогою методу моделювання.

Метод моделювання полягає в тому, що при пізнанні певного об'єкта використовують другий об'єкт, що заміняє перший.

Об'єкт, що безпосередньо цікавить дослідника і заміняється другим об'єктом, називають оригіналом. А об'єкт, котрим заміняють оригінал, називають моделлю. Метод моделювання дає змогу вивчити предмет не безпосередньо, а опосередковано, через інший предмет (модель). Під час моделювання, як і в аналогії, знання з одного предмета (моделі) переноситься на другий предмет (оригінал). Логічною формою такого висновку є умовивід за аналогією. На основі належності моделі 5 ознак abcd і належності оригіналу S1 властивостей abc роблять висновок про те, що виявлена в моделі S властивість d теж належить оригіналу S.

11.2. Аналогія в судовому пізнанні

Умовивід за аналогією використовується у судовому дослідженні досить широко. Слід, проте, мати на увазі, що аналогія застосовується не на всіх етапах судового пізнання, а тільки па початку судового дослідження, на стадії попереднього розслідування кримінальних і цивільних справ. На стадії ж розгляду справ у суді аналогія не застосовується.

Оскільки аналогія дає висновки тільки ймовірні, проблематичні, а не достовірні, то вона не може бути формою доказу. Висновки, здобуті за аналогією, не можна вважати доведеними. За аналогією не можна обґрунтувати винність обвинувачуваного, передати його під суд. Вирок, в основі якого знаходяться висновки за аналогією, визнається незаконним і підлягає скасуванню. За аналогією не може вважатися обґрунтованим жоден остаточний висновок у справі.

На стадії попереднього розслідування кримінальних справ аналогія поряд із дедукцією та індукцією є одним із найпоширеніших способів логічної обробки фактичного матеріалу і висування версій.

Найчастіше аналогія використовується під час розслідування кримінальних справ за способом їхнього скоєння. Схожість двох чи більше злочинів за способом їхнього скоєння є основою для висновку за аналогією про те, що всі ці злочини скоєні однією й тією ж особою (або однією групою осіб).

Приклад. Протягом кількох років у двох суміжних районах міста Л. мало місце кілька вбивств та пограбувань, схожих одне на одне за обставинами і способами скоєння. Цими схожими обставинами були такі: 1) всі убивства скоєні в двох суміжних районах міста Л.; 2) злочинець чи злочинці в усіх випадках діяли вдень, зухвало, відкрито, раптово, жорстоко і без будь-якого приводу вбивати або намагалися вбити всіх осіб, котрі перебували в приміщеннях, на які вони нападали; 3) в усіх випадках метою вбивства було пограбування; 4) злочинці не гребували нічим, викрадаючи в окремих випадках цукерки, малоцінні речі, незначні суми грошей; 5) у чотирьох із п'яти випадків злочинець чи злочинці для вбивства застосовували пістолет ТТ; 6) усі вбивства були скоєні в будинках, окремо розташованих.

На основі схожості в усіх випадках перелічених ознак за аналогією дійшли висновку про схожість цих злочинів і в такій ознаці, як суб'єкт злочину, тобто висновок про те, що всі злочини скоєні однією й тією ж особою чи однією й тією ж групою осіб.

Важлива роль належить аналогії під час планування слідства. Тут вона застосовується як метод визначення того, які обставини і факти можуть мати відношення до цієї справи, і, отже, мають бути включені до плану розслідування.

Висновок про факти, що підлягають включенню до плану розслідування, роблять на основі схожості цієї кримінальної справи з кримінальними справами, раніше розслідуваними. Так, якщо під час розслідування справи про крадіжку в достатній кількості даних про те, що в магазині широко практикувався обман покупців продавцями, а утворені лишки присвоювалися, то слідчий, виходячи з досвіду розслідування подібних злочинів, включає до плану розслідування цієї справи такі факти, котрі мали місце під час скоєння уже розкритих злочинів, якщо в тих випадках доводилося проводити перевірку лічильників кас, штучних відділів магазину і т. д., то й під час розслідування цього злочину необхідно включити до плану розслідування перевірку таких фактів.

Взагалі у слідчій практиці аналогія має певне значення всюди, де є можливість порівняти на основі схожості ознак один злочин із іншим. Тому вдаються до аналогій під час розслідування кримінальних справ досить часто.

У правовій теорії і судовій практиці користуються такими поняттями, як аналогія права та аналогія закону.

Аналогія права — це поширення загальних принципів права на такі життєві факти і відносини, котрі не передбачені певною формою права. Так, у випадку відсутності закону, який регулює спірні відносини, суд застосовує закон, що регулює схожі відносини, а за відсутності такого закону суд виходить зі змісту законодавства. Аналогія права за своєю логічною структурою є висновком за аналогією та дедуктивним умовиводом. Як великий засновок при аналогії права береться те чи інше загальне положення права. Меншим засновком виступає конкретний випадок, непередбачений нормою права, але потребує правового врегулювання. Остаточний висновок — це висновок про даний конкретний випадок на основі загального принципу права.