Розділ «Вільгельм Телль»

Старе стояло місто величезне[213],

І перед замком Габсбургів, з якого

Вони високий свій виводять рід,

У горло Ганс кинджал йому всадив,

Рудольф фон Пальм пройняв його списом,

А Ешенбах — геть череп розкроїв.

І Альбрехт впав, увесь залитий кров’ю,

Від рук своїх і на своїй землі.

А почет весь, віддалений рікою,

На злочин цей дивився безпорадно

І лиш безсилий лемент учиняв.

Там при шляху сиділа вбога жінка, —

Зійшов він кров’ю в неї на руках.

Мельхталь

Так довелось державцю умирати,

Що все, неситий, хтів собі забрати!

Штауффахер

І жах усю країну охопив;

Завалено у горах всі проходи,

Всі пильно стережуть своїх кордонів,