Розділ «Вільгельм Телль»

Розбились об його одвічні мури.

(Продовжує, як віщун, мова його набирає все більшого натхнення.)

Князів і рицарів я далі бачу,

Що йдуть війною в панцирях і латах

На мирних, безборонних пастухів.

На смерть тут битимуться й на життя,

Кривавий бій тут кожну скелю вславить.

Впаде, як жертва, голими грудьми

Тут селянин на ліс залізних списів —

І бреш проб’є, й загине цвіт дворянства,

Й свободи стяг замає переможно.

(Взявши за руки Вальтера Фюрста і Штауффахера.)

Тримайтесь разом... міцно й нерушимо...

Всі за свободу встаньте, як один...

На горах всюди виставте дозори,

Щоб міг загін загону помогти...

Живіть водно... водно... водно...

(Падає бездиханний на подушки, але все ще тримає їх за руки.)

Фюрст і Штауффахер деякий час мовчки дивляться на померлого, потім відходять від нього в глибокій печалі. Тим часом тихо збираються слуги барона; вони підходять до нього, хто сильніше, хто більш стримано виявляючи своє горе; деякі стають біля нього навколішки і плачуть, припавши до його рук. Під час цієї німої сцени лунає замковий дзвін.

Руденц і попередні.