Розділ «Вільгельм Телль»

А самостріл і сагайдак мій ззаду

Лежали на кормі у стернового.

І от, заледве встигли обігнути

Малий ми Аксен, як неждано Бог

Таку жахливу, смертоносну бурю

Наслав на нас з ущелин Сен-Готарду,

Що у гребців аж захопило дух,

І всім здавалось — смерті не минути.

Та чую я, один із слуг до фогта

Звертається і каже: «Гляньте, пане,

В якій біді ми з вами опинились!

Ми на краю загибелі усі,

Гребці геть розгубилися від страху,

Не знають, що й почати, й путь, як видно,

Знайома мало їм. Та з нами Телль,

Він дужий чоловік, стерничий добрий, —

Що як до нього вдатись нам в біді?»

І фогт сказав мені: «Якщо берешся

Від бурі, Телль, ти нас урятувати,

То з пут оцих тебе я увільню».