Розділ «Вільгельм Телль»

З-за ґрат не може вирватись залізних,

Вона бушує й виходу шукає;

Та скелі звідусіль стоять, як мур,

Тіснять її і шлях перетинають.

(Вилазить на скелю.)

Хлопчик

Це, тату, корабель ландфогта з Урі —

Я прапор пізнаю й намет червоний.

Рибалка

О Боже правий! Так, це справді Геслер,

Його судно... І він пливе на ньому

Із жертвою безвинною своєю.

Як скоро з неба мста його настигла!

Тепер він знає — є й над ним суддя.

Його погроз не слухають ці хвилі,

Ці скелі перед шапкою його

Голів не вклонять... Синку, не молись,

Хай кара праведна його настигне!

Хлопчик

Я не молюсь за фогта, я молюся