Розділ «Вільгельм Телль»

Гедвіга

Дружина ж хай одна сумує дома

І жде тебе в тривозі цілоденній.

Я з жахом слухаю, як люди тут

Про ваші подвиги розповідають...

У серці біль при кожнім розставанні

Від страху, що не бачитись вже нам.

Здається, заблудив ти в горах сніжних,

Десь оступивсь і впав із стромовин.

То бачу — гнав ти сарну, й за собою

Вона тебе в страшну безодню тягне,

То сніг тебе лавиною засипав,

То лід облудний тріснув під тобою.

І стрімголов летиш ти у могилу

І в ній живцем похований навік.

Смерть в сотнях виглядів різноманітних

Стрільця відважного підстерігає!

Ох, і злощасний промисел у вас, —

Він до жахливої веде безодні!

Телль