Розділ «Лірика»

Попереду: «Ура!»

Єдина думка в нас була —

Віддячить за ганьбу...

Та думка в пекло нас вела,

І кров сторіками текла

У грізну ту добу.

Наш юний граф, немов левчук,

На ворога упав,

Направо — кресь, наліво — грюк,

Навколо стогін, лемент, гук,

Смертельний здвиг двох лав.

Та ах! Ворожий меч розсік

Героєві чоло...

Коню на гриву він поник,

Безстрашний зір застиг навік —

Ніщо не помогло.

З жалю зав’яв наш авангард,

Всі сльози тут лили...

Та ось над’їхав Ебергард:

«Мій син — боєць, війна — не жарт!