Розділ «Лірика»

Чи не сон це, не мана?

Вже мене не знає Мінна,

Де не стріне — обмина.

Йде під руку з модним фатом,

У розкішному вбранні,

З видом гордим і пихатим...

Не моя це Мінна, ні!

Мій дарунок — пишні пера —

З капелюшка майорять,

Красні бинди ще й тепера

Любим спогадом горять,

І троянди з мого саду

Ще тобі скрашають грудь —

Ах, та грудь таїла зраду,

А квітки іще цвітуть!

Що ж! Мани до себе зграю

Лицемірів джиґунів —

Я в душі до тебе маю

Лиш погорду, а не гнів.

Ти вразила чуле серце,