Розділ «Лірика»

Ти, весно юного кохання!

Мішанина в рурки дметься,

Аж клекоче — напира,

Вмочиш прут — він склом візьметься,

Значить, лити вже пора.

Нуте, пару проб,

Чи доладний стоп,

Чи до міри вклали в нього

Ми твердого і м’якого.

Де мужнє з ніжним у сполуці,

Там гармонійно звуки ллються;

Тож перевірте почуття,

Хто вибира собі дружину!

Знадлива мрія на хвилину,

А каяття — на все життя.

Дзвонять дзвони малинові,

А відлуння повторя —

Йде в вінцю, в ясній обнові

Молода до вівтаря.

Пишне свято сном здається,