Розділ «Лірика»

Закривши всі мости й шляхи.

І ось, коли діління вже скінчилось,

Поет-марій прийшов із далини;

Йому уже нічого не лишилось, —

Всьому були хазяїни.

«Ой леле! Значить, я, твій син любимий,

Обійденим зоставсь один з усіх?» —

Прорвався він жалями голосними

І впав Зевесові до ніг.

Та бог відрік: «Докорів не приємлю,

Промріяв ти усе своє внівець.

Ти де ж це був, як тут ділили землю?»

«З тобою, — відповів співець. —

Задавлений в сяйне твоє обличчя,

Заслуханий в звучання сфер ясне,

Залюблений в небеснеє величчя, —

Даруй! — забув я все земне».

Зевес тоді: «Ну, що ж робить з тобою?

Земля, як бачиш, роздана уся;

Але як хочеш, то живи зі мною,