TextBook Назавжди, навіки полюбились
Ніжні і замріяні пісні.
В них дзвеніло щастя непочате,
Радість невимовна і жива,
Коли їх виводили дівчата,
Як ішли у поле на жнива.
Та пісні мене найперше вчили
Поважати труд людський і піт.
Шанувать Вітчизну мою милу,
Бо вона одна на цілий світ.
Бо вона одна за всіх нас дбає,
Нам дає і мрії, і слова,
Силою своєю напуває,
Ласкою своєю зігріва.
З нею я ділити завжди буду
Радощі, турботи і жалі,
Бо у мене стукотить у грудях
Грудочка любимої землі.
«Скільки б не судилося страждати,..»
Скільки б не судилося страждати, —
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Любіть Україну» автора Симоненко Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Василь Андрійович Симоненко (1935—1963) “ на сторінці 8. Приємного читання.