Розділ «Колиска для кішки»

На ньому було вибито:

«БАТЬКО».

31

Інший Брид

Уже був час їхати з кладовища, аж тут водій занепокоївся, у якому стані могила його матінки. Він спитав мого дозволу зробити короткий гак, щоб поглянути на неї.

Над похованням його матері стояв невеличкий, жалюгідний камінь, але річ не в тому.

Бо водій знов спитав мене, чи я не проти ще одного короткого гаку, на цей раз – до магазину могильних пам’ятників через дорогу від кладовища.

Боконістом я тоді ще не був, тому згодився неохоче. Будь-який боконіст, безсумнівно, з радістю згодився б піти з ким завгодно, куди завгодно. Боконон вчить: «Пропозиція неочікуваних подорожей – це уроки танців у школі Господа».

На вивісці було написано: «Авраам Брид із синами». Поки водій розмовляв з хазяїном, я ходив між надгробків – заготовок пам’ятників, поки що безіменних.

У виставковій залі я натрапив на зразок професійного жарту: над кам’яним ангелом підвісили вінок з омели, його п’єдестал був укритий кедровим віттям, а на мармуровій шиї та грудях мигтіла гірлянда ялинкових лампочок.

– Скільки за нього візьмете? – спитав я в хазяїна.

– Не продається. Йому вже сто років. Його зробив мій прадід, Авраам Брид.

– Тож ваша фірма настільки старовинна?

– Саме так.

– І ви також зветесь Брид?

– Четверте покоління на одному місці.

– А доктор Ейса Брид, директор Дослідної лабораторії, – ваш родич?

– Він мій брат, – сказав хазяїн. – Мене звуть Марвін Брид.

– Який тісний світ, – зауважив я.

– Особливо якщо його стіснити до кладовища!