Розділ «Колиска для кішки»

– Боже мій! – вигукнув я, коли зі своєю камерою виліз із таксі. – Нічого сказати, підходящий монумент для батька атомної бомби!

Мене розбирав сміх. Я попросив водія стати поряд з пам’ятником, щоб підкреслити масштаб. Потім попросив стерти наморозь, щоб відкрити ім’я покійного. Водій це зробив.

І тоді я побачив, Бог свідок, напис шестидюймовими літерами:

МАМА

30

Просто спляча

– Mама? – не повірив очам водій.

Я відтер іще трошки сніжно-крижаної кірки й відкрив ось цей вірш:

Мамо, Мамо, так молюсь я повсякчас,

Кожну мить оберігай від лиха нас.

Анджела Гоніккер

А під ним був іще один:

Ти не померла,

А заснула лише.

Тож усміхнімось,

Плакати облишмо.

Франклін Гоніккер

І під усім цим у колону було вмонтовано цементний квадрат з відбитком дитячої ручки. Під відбитком стояв напис: «Малюк Ньют».

«Якщо це мати, – сказав водій, – то що ж, у біса, вони поставили над батьком?» Він зробив непристойне припущення, як цей самий пам’ятник мав би виглядати.

Ми знайшли батька зовсім поряд. Його надгробок (точно згідно із заповітом, як я потім виявив) являв собою мармуровий куб сорок на сорок сантиметрів.