Хто є хто. На дивані президента Кучми

відкрито заявляють про надзвичайний рівень корупції чиновників, - жодна

дрібниця не робиться без "подарунка". Політична система в країні, за

офіційною оцінкою лідерів Європейського союзу є "грою в демократію".

Про Кучму пишуть і говорять набагато більше, ніж про будь-якого

іншого українця. У країні, де персоніфікація влади набуває масштабів

ідолопоклонства, по-іншому бути не може. Чим же виправдано з боку всіх

телеканалів і сотень газет шанування президента, якому за всіма

соціологічними опитуваннями довіряє не більше 5% громадян, а 45-50%

виступає за його відставку?

Відповідь можна знайти в записах Миколи Мельниченка. Ось про що

говорять вищі чиновники, коли перед ними немає телекамери. Ось що вони

роблять, коли їм не треба розігрувати на публіці роль благодушних "батьків

нації". Ось справжній рівень інтелекту і культури, коли їх висловлювання

коригують не досвідчені писаки, а записує безпосередньо диктофон.

Після ознайомлення з великим обсягом записів стає зрозуміло, що не

варто поспішно закликати до суду над Кучмою. Спочатку потрібна судово-

психіатрична експертиза. Манія переслідування, постійний страх змов,

багатогодинне щоденне вивчення всіх аспектів життя сотень людей по

матеріалах оперативного спостереження, різкі і раптові спалахи гніву, повна

нездатність спокійно сприймати критику. Він не вірить людям, тому що звик