Хто є хто. На дивані президента Кучми

конвертах для "Mr. Melnychenko". Миколу просили, переконували,

буквально благали дати інтерв'ю. Обіцяли, що після цього про нього

заговорить весь світ. Під час інтерв'ю, як мінімум десять осіб, включаючи

Болданюка, оточували майора і приділяли йому виняткову увагу. Великі

камери, море світла, спеціальна апаратура звукозапису - такого Миколі і не

снилося. Відчувши значення власної персони, Мельниченко надалі

поводився з пресою як примадонна естради.

Узгодження інтерв'ю з Миколою являло собою тривалу і виснажливу

(а часом і принизливу) процедуру, яку витримували одиниці. Першою і

необхідною умовою для зустрічі з майором було особиста довіра до

журналіста самого Мельниченка. Перш ніж погодитися на інтерв'ю, Микола

з'ясовував, якою буде загальна спрямованість репортажу про касетний

скандал, чи не збираються його навмисно дискредитувати. Якщо у

Мельниченка з'являлися найменші сумніви в лояльності журналіста, він

відмовляв від інтерв'ю, аргументуючи це міркуваннями типу "ще не час",

"це може нашкодити". Того, хто збирався ставити йому незручні питання

повторно, Мельниченко зараховував до списку недоброзичливців.

Зважившись дати інтерв'ю, Микола починав ретельно до нього

готуватися. Він завжди хотів мати список питань заздалегідь, щоб

порадитися, як на них відповідати. Консультантами майора ставали ті люди,