Хто є хто. На дивані президента Кучми

до нього в друзі і партнери. З цією метою він закидав "Українську Правду"

численними статтями під псевдонімом Петро Лютий. У них він,

посилаючись на записи Мельниченка, сурмив про швидкий крах

"злочинного режиму" і неминучому суді над Кучмою. Однак майор відразу ж

незлюбив Швеця. Той не приховував свого бажання керувати Миколою, а

йому це не подобалося.

Головним конкурентом Швеця в боротьбі за Миколу був директор

української "Свободи" Роман Купчинський. Це була легендарна особистість.

Ветеран війни у В'єтнамі, колишній співробітник ЦРУ, Купчинський

належав до невеликої групи української діаспори, яка органічно не

переварювала Кучму і вважала його єдиним злом в Україні. Роман мав великі

заслуги перед США, вважав себе відмінним аналітиком і вірив, що може

приймати стратегічні рішення по відношенню до України.

Купчинський був переконаний, що касетний скандал та оприлюднення

записів Мельниченка приведуть до відставки Кучми - достатньо тільки

натиснути на нього, як слід. З подачі Романа випуски української "Свободи"

представляли собою цілеспрямовану антипрезидентську пропаганду.

Журналісти в Празі щиро вважали, що допомагають цим Україні і сприяють

її демократизації. Щоб підсилити натиск на Кучму, "Свободі" були потрібні

Микола і його записи.