Хто є хто. На дивані президента Кучми

бутіку.

Я подзвонив з кабінки в номер Ляшко. Він виявився на місці і

незабаром спустився в хол. Начальник президентської охорони був у

хорошому настрої і заявив, що "буде радий бачити Миколу". Разом з ним ми

попрямували до столика, де майора вже знайшли журналісти - дівчина з

ВПС і кореспондент "Української Правди" Сергій Лещенко. Я попросив їх

дати можливість поговорити Мельниченку і Ляшку віч-на-віч і, незабаром

вони залишилися наодинці.

А далі почалося найцікавіше. Буквально через хвилину у них за

столиком з'явився якийсь незнайомий чоловік. Я спершу припустив, що він

має якесь відношення до українських спецслужб. Новий співрозмовник

активно підключився до розмови і незабаром повністю взяв ініціативу в свої

руки. Мельниченко не заперечував, здавалося, він був заздалегідь готовий до

такого повороту подій. Мені стало цікаво, що відбувається, адже я, по суті,

був організатором цієї зустрічі - і я підсів до них. Виявилося, що

несподіваним учасником бесіди з майором став Сергій Льовочкін - головний

помічник президента. Розмова протікала дуже жваво і цікаво. Льовочкін

активно пресингував Мельниченка. Складалося враження, що він намагався

домогтися від нього якогось задуманого результату, згоди на якийсь

серйозний вчинок. При цьому він ображав майора, називав і недоумком, і