Вершники на Інгулі

кавалерійського закладу Буєвському з пропозицією направити здібного

початківця до Москви на курси “Пролеткульту”. Але після спілкування з

керівником (який викладав літературу і розумівся на поезії) та комісаром

школи Волковим, курсант вирішив залишитися в Єлисаветграді, де закінчив

навчання восени 1923 р. за першим розрядом з правом вибору місця

подальшої служби. Випускник обрав 21-й Доно-Ставропольський

кавалерійський полк у Галичині. Генерал, командувач 53-ї армії І. Манагаров

брав участь у боях проти фашистської Німеччини і мілітаристської Японії.

Його вмілі дії високо оцінювалися Маршалами Радянського Союзу

Г.Жуковим, І. Конєвим (почесний громадянин Кіровограда), Р. Малиновським.

265

У боях за Дніпро Манагаров 1943 р. був поранений, лікувався в Павлиші

Онуфріївського р-ну. Учасник визволення Кіровоградщини П. Рогозін

згадував: “Командуючий 53-ю армією Манагаров отримав дозвіл сформувати

з жителів щойно визволених районів три окремих штурмових стрілецьких

полки прориву армійського підпорядкування. Полки “чорносвитників”.

Говорили, що коли Манагаров попросив озброєння для цих полків, то у

відповідь почув від командування: “В бою хай здобудуть”. Ці частини не

були штрафними…”. 1945 р. І. Манагаров став Героєм Радянського Союзу,

брав участь у Параді Перемоги в Москві.