– Знаєш, скільки там по суботах люду?! Грає духовий оркестр, по алеях гуляють дівчата, хлопці, жіночки з маленькими дітками. Там все місто!
– Таки й усе!
– Не віриш мені? Там навіть дідусі та бабусі походжають! А скільки хлопців, якби ти бачила!
– То підемо на хлопців витріщатися?
– А чому б і ні?! – мовила Валя, крутячись перед дзеркалом. – Чим ми гірші від інших дівчат? Доки будемо сидіти вдома, усіх парубків порозбирають!
– На нас вистачить.
– Чи ти, бува, не закохалася у нашого Петруся? – Валя мружить очі.
– Тю на нього! – кажу я.
– А чому ж ви тоді цілуєтесь?
– Бо приємно, – зізнаюсь я.
– А якщо чесно, то кохаєш його чи ні?
– Я і сама не знаю, – зітхаю я. – Не можу в собі розібратися. Здається, що він мені потрібний. Коли немає поруч, то його не вистачає. А з’являється, то можу без нього обійтися. Я не знаю, що таке кохання, але мені здається, що це такий стан душі, коли не можеш без коханої людини прожити ні дня. Та що там день? Про коханого повинні бути всі думки – кожної години, хвилини, секунди! А я про Петруся згадую, коли мені щось потрібно.
– Особливо, коли на танці біжиш!
– Ти вгадала. Ні, кохання не таке. Яке воно – я ще не відчула, але є передчуття, що воно вже близько, десь поруч. Воно чекає на мене, щоб застати зненацька.
– То закривай книжку та швидше вдягайся, бо всіх кавалерів дівчата розхватають.
За півгодини ми вже йдемо з Валею під ручку по алеях парку. Дійсно, тут так гарно! Каштанове та кленове листя подекуди падало на тротуари й котилося за легеньким вітерцем, потрапляючи перехожим під ноги. Старі дерева розкинули свої лапи-гілки суцільною парасолькою над алеями. Людей, які вирішили насолодитися цією гарною осінньою дниною, було чимало.
– Пішли тією алеєю, – нашіптує Валя. – Там хлопці у військовій формі.
– Якось незручно, – кажу я і повертаю за нею, бо подруга міцно тримає мене під руку.
Три молодих чоловіка у формі обертаються і дивляться на нас, а в мене одразу підкосилися ноги від такої надмірної уваги.
– Добридень, дівчата, – говорить один з них та посміхається щирою білозубою посмішкою.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Початок жаху» автора Талан С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга Із мого щоденника “ на сторінці 10. Приємного читання.