Розділ «ДІЯ ЧЕТВЕРТА»

Марта. Ну й беш­кет!

Устя. Та чи ти ча­сом не ду­риш нас?

Xимка (по­ка­зує у вікно). Та он гляньте, як по дво­ру по­хо­джа на­ша па­ва; пи­шається, мов вер­ша в бо­лоті!

Устя (гля­нув­ши). Ой, ненько моя! Єй-бо­гу, в білій сукні, ще й у квітках!

Марта (за нею). Справді, справді! І хва­ту по­че­пи­ла!

Устя. Так побіжім за­раз до тітки Сек­ли­ти ска­за­ти!

Марта. А побіжім! От бу­де ха­ле­па!

Устя. А бу­де! (Сти­кається ло­бом з Ме­ронією).

Xимка (сміючись). Ну, те­пер уже піде ба­талія!

Ті ж і Ме­ронія.

Меронія (спо­ти­ка­ючись і шкан­ди­ба­ючи). Оце ле­тять! Так штов­хо­ну­ли, аж тім'ям об двері уда­ри­лась! Гос­по­ди Ісу­се Хрис­те, си­не бо­жий, по­ми­луй нас!

Xимка. Амінь!

Меронія. Чи чу­ли? Га­лю прос­ва­та­ли за Го­лох­вос­то­го!

Марта. Спізни­лась!

Устя. Він, чуєте, сьогодні вінчається з Про­нею!

Меронія. Ой, гріх який!

Марта і Ус­тя. Ми йдем до Сек­ли­ти за­раз звісти­ти.

Меронія. І я з ва­ми. Ой, не біжіть тільки так, бо я не зій­ду: у ме­не но­ги по­калічені! Ой, не біжіть-бо! (Вибіга за ни­ми).

Xимка (сміючись у вікно). Та пождіть-бо, бо впа­де! Ну й оказія! Ох, зух! На двох вінча­тись хо­че! Чис­тий сал­тан! Ха-ха-ха!

Химка, Нас­тя і На­тал­ка. Нас­тя й На­тал­ка ви­хо­дять повбир­ані, але по-міщанськи.