TextBook Дійшла секретарка знала, чого передусім чекає шеф, і тому заспокійливо поінформувала:
– Як пан професор того і жадали, жоден жовто-блакитний стяг не замайорів над лавами загальної демонстрації. Національно-свідомі українці святкували собі окремо біля Святої Софії, із співами і танцями. – Грушевський задоволено пирхнув: браво! Це вже була неабияка перемога! – Лозунги над демонстрацією були: «Хай живе свобода!», «Довіряємо Тимчасовому урядові!»… Але, прошу пана професора, – сумувато і чомусь пошепки зауважила секретарка, – соціал-демократи більшовики з усіх підприємств та організацій крамольно ся виділили в зовсім окрему колону і пройшли Хрещатиком геть після всіх.
– Окремо? Яке нахабство!
– Так, прошу пана професора, – винувато підтвердила секретарка, немов визнавала свою вину за таке неподобство. – На чолі з організаціями заводу «Арсенал» та Третього авіаційного парку і з окремими гаслами на прапорах, пане професоре!
– Які ж то гасла?
– «Хай живе міжнародна солідарність пролетаріату!», «Вимагаємо восьмигодинної робочої днини!», «Земля – селянам!», «Фабрики – робітникам!»…
– Так багато гасел? Але ж то ціла програма!
– І ще одне гасло, пане професоре: «Хай живуть Ради!».
– Хе!.. Ради! Живуть! Хай!..
Це вже було занадто! А в Радах – хто? Пролетаріат. А пролетаріат – хто? За категоричним твердженням професора Грушевського, українського пролетаріату не було: пролетаріат на Україні був або російський, або поросійщений. Таким чином, Ради депутатів, на думку професора Грушевського, може, й мали якийсь демократичний сенс на Московщині, де був свій, з москалів, пролетаріат, але на Україні вони – тільки ще один спосіб поросійщення, нехай ї «революційного». До біса з тими Радами депутатів!..
– Дозвольте, пане професоре, далі? Більшовицька колона співала українську пісню «Шалійте…»
– Профанація! – скрикнув Грушевський. – І провокація! – Він навіть загилив кулаком об стіл. – Складіть прокламацію до населення про те, що більшовики підступно вдаються до українського пісенного слова!
– Гаразд, пане професоре!
– Хто там у них – нагадайте – веде провід?
– Голова міського комітету – Юрій П'ятаков. Печерського, найбільшого, – Іванов…
– Кацапи!
– Газету редагує Крейсберг…
– Жид!
– Ще значно відомий керівник більшовицької фракції в Центральному бюрі професійних спілок міста Боженко.
– Боженко – це українське прізвище! Він не може бути більшовиком. Прошу перевірити!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мир хатам, війна палацам [Серія:"Історія України в романах"]» автора Смолич Ю.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Квітень, 2“ на сторінці 5. Приємного читання.